Дисципліна: Мистецтво перекладу та теорія інтерпретації

Форма анотації освітнього компоненту

МИСТЕЦТВО ПЕРЕКЛАДУ ТА ТЕОРІЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

(назва освітнього компоненту)

Обсяг освітнього компоненту, годин ( кредитів ЄКТС ) : 150 (5)

Метою освітнього компоненту: забезпечити підготовку здобувачів освіти - майбутніх перекладачів із загально-теоретичних та практичних питань і переслідує такі найголовніші конкретні.

Завдання освітнього компоненту:

• подати цілісний виклад розвитку принципів перекладу від давнини до сучасності

- зорієнтувати студентів-магістрів на краще розуміння процесів становлення принципів вірного/ адекватного перекладу та теорії інтерпретації

- ознайомити з новітніми теоріями перекладу західних і вітчизняних перекладознавців та теорією інтерпретації у лінгвістиці

- ознайомити з основними видами художнього та фахового перекладу та їх особливостями

• забезпечити глибоке засвоєння історичних процесів у галузі перекладу та використання історичного досвіду для вірного відтворення значень комунікативних одиниць мовою перекладу /МП/;
• навчити студентів використовувати набуті знання для успішного перекладу різних типів тексту;
• навчити студентів розрізняти і використовувати різні види трансформацій, що застосовуються при перекладі прозових і поетичних творів/ текстів;
• довести погляди найвизначніших перекладознавців на різні способи перекладу та інтерпретації;
• показати багатство виражальних засобів української мови, що стоїть врівень з усіма європейськими мовами.

Попередні умови для вивчення даного освітнього компоненту: для успішного засвоєння курсу здобувачі освіти повинні мати базові знання з таких дисциплін: практичний курс іноземної мови, практика письмового та усного перекладу іноземної мови, порівняльна лексикологія та граматика української та іноземної мови, вступ до фаху.

Навчальні цілі освітнього компоненту полягають у формуванні у здобувачів освіти:

Загальні компетентності (ЗК):

ЗК 1 здатність до аналізу та систематизації інформації;

ЗК 2 здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях;

ЗК 3 здатність до самостійної роботи;

ХК 4 навички використання інформаційних ресурсів.

Фахові компетентності (ФК):

ФК 1 здатність здійснювати письмовий переклад з німецької мови;

ФК 2 здатність застосовувати перекладацькі трансформації;

ФК 3 здатність аналізувати перекладацькі проблеми;

ФК 4 здатність забезпечувати змістову та стилістичну адекватність перекладу;

ФК 5 здатність використовувати лексичні та граматичні відповідники;

ФК 6 здатність редагувати та оцінювати перекладені тексти.

Програмні результати навчання (ПР):

ПР 1. Володіти основними перекладацькими прийомами та трансформаціями під час перекладу з німецької мови українською та навпаки.

ПР 2. Аналізувати лексичні, граматичні та стилістичні особливості німецькомовного тексту з метою адекватного перекладу.

ПР 3. Здійснювати письмовий переклад текстів різних жанрів і стилів (публіцистичних, наукових, офіційно-ділових, художніх).

ПР 4. Визначати та долати типові труднощі перекладу (лексичні невідповідності, фразеологізми, ідіоми, реалії).

ПР 5. Застосовувати перекладацькі трансформації (лексичні, граматичні, стилістичні) відповідно до норм цільової мови.

ПР 6. Передавати зміст, прагматичну настанову та стилістичне забарвлення оригіналу засобами української мови.

ПР 7. Редагувати та вдосконалювати перекладений текст з урахуванням норм сучасної української літературної мови.

ПР 8. Використовувати двомовні та тлумачні словники, електронні ресурси, корпуси текстів і глосарії у перекладацькій діяльності.

ПР 9. Інтерпретувати культурно марковані елементи німецькомовного тексту та адекватно передавати їх у перекладі.

ПР 10. Дотримуватися норм професійної етики перекладача та забезпечувати точність і відповідальність у роботі.

ПР 11. Здійснювати перекладацький аналіз тексту (pre-translation analysis) з урахуванням комунікативної ситуації.

ПР 12. Формулювати обґрунтовані перекладацькі рішення та аргументувати вибір мовних засобів.

У результаті вивчення навчальної освітнього компоненту здобувач повинен знати:

принципи, за якими побудовано процес перекладу; специфіку комунікації як особливого виду діяльності; мовні рівні, принципи їх взаємодії та взаємозв'язків: фонові аспекти психічних процесів, які впливають на процес перекладу: термінологічний апарат перекладознавства та лінгвістики на рівні відтворення, тлумачення й використання у професійній та науково-пізнавальній діяльності; фонові аспекти, необхідні для адекватного відтворення вихідних текстів широкого спектру галузей науки і техніки українською та іноземною мовами;

вміти: досліджувати, оцінювати і порівнювати альтернативну інформацію, творчо використовуючи методи пізнання; самостійно організовувати та проводити науково-пізнавальну й аналітичну діяльність у галузі перекладознавства; накопичувати власний банк знань за рахунок значущої інформації, необхідної в перекладацькій діяльності.

Зміст освітнього компоненту (тематика):

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1:

Розвиток перекладознавства

1. Формування теорії перекладу як науки.
2. Формування українського перекладознавства.
3. Основні напрями теорії перекладу.
4. Перекладознавчі школи сучасності.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2:

Еквівалентність у перекладі

1. Розвиток теорії еквівалентності.
2. Еквівалентність у сучасному перекладознавстві. Лексичні трансформації у перекладі.
3. Граматичні трансформації у перекладі.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3:

Перекладацькі стратегії

1. Перекладацькі стратегії перекладу різних типів текстів.
2. Вибір перекладацької стратегії в залежності від мети перекладу.
3. Переклад спеціалізованої лексики, реалій та власних назв.
4. Сполучуваність слів як перекладацька проблема.

Види робіт: практичні заняття, модульні контрольні роботи, індивідуальна робота, самостійна робота, консультації, залік.

Форма контролю: залік