Дисципліна: Порівняльне правознавство

Форма анотації дисципліни

Порівняльне правознавство

(назва дисципліни)

Обсяг дисципліни, годин (кредитів ЄКТС): 150 (5).

Мета дисципліни:

Дисципліна «Порівняльне правознавство» спрямована формування системи загальнонаукових знань щодо здійснення юридичних наукових досліджень у контексті сучасного плюралізму правових реальностей країн світу на основі компаративного методу, розвиток світоглядної позиції, правової культури та правової свідомості як методологічної основи майбутньої наукової діяльності, а також набуття навичок та вмінь користування відповідним понятійно-категоріальним апаратом.

Курс охоплює питання предмету, структури, функцій порівняльного правознавства, теоретичного осмислення правової дійсності у країнах світу, методології права та основних напрямів правової теорії та теорії прав людини.

Завдання дисципліни:

пізнання теоретичних та методологічних засад наукового осмислення правової дійсності в умовах її глобалізації;
розуміння особливостей порівняльно-правового аналізу окремих об’єктів порівняльного правознавства;
набуття навичок та вмінь їх адаптації стосовно предметів та завдань конкретних порівняльно-правових наукових досліджень;
вироблення елементарних умінь і навичок експрес-аналізу національних правових систем окремих країн;
досягнення глибшого розуміння тих явищ і процесів, які відбуваються у вітчизняній правовій системі, з метою більш ефективного, з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду, вирішення існуючих в ній проблем.

Попередні умови для вивчення даної дисципліни:

Для успішного засвоєння курсу здобувачі освіти повинні мати базові знання з таких дисциплін:

Конституційне право – для аналізу висновків та ідей щодо правового статусу людини і громадянина, організації та діяльності органів державної влади, засад місцевого самоврядування тощо.
Правознавство – для ознайомлення та засвоєння основних понять та концепції теорії права, знання категоріального апарату.
Теорія держави і права – для розуміння визначальних понять та загальних принципів теорії права та правового регулювання.
Логіка – для оволодіння основоположними законами, правилами та принципами правильного мислення, способами пізнання й умовами істинності знань і суджень, знаннями про найпростіші форми, принципи та методи міркування.

Навчальні цілі дисципліни полягають у формуванні у здобувачів освіти:

інтегративної компетентності:

Здатність генерувати нові ідеї та пропозиції,
розв’язувати комплексні проблеми,
приймати організаційноуправлінські рішення у сфері професійної та/або дослідницько-інноваційної юридичної діяльності,
застосовувати методологічний інструментарій наукової та педагогічної діяльності,
здійснювати власне наукове дослідження, результати якого мають наукову новизну для переосмислення наявних і формування нових цілісних правових знань і практичне значення для вдосконалення національної правової системи в умовах європейського та євроатлантичного курсу України.

загальних компетентностей:

уміння критично мислити - здатність створювати, висловлювати чи реалізовувати нові ідей, методи і технології шляхом критичного та інноваційного мислення з урахуванням впливу раціональних та ірраціональних, об’єктивних і суб’єктних факторів, а також можливих варіантів розвитку подій;
навички логічного аналізу правових ситуацій - здатність вирішувати проблеми, досягаючи поставленої мети (цілей), через осмислення та розуміння змісту проблемної ситуації, її формулювання, планування та розв’язання, а також моніторинг одержаних результатів;
уміння аналізувати правовий досвід зарубіжних країн - здатність пізнати й сприйняти позитивний зарубіжний досвід з урахування поваги до різноманітностей, активної толерантності, полілогу культур і плюралізму проявів і вимірів суспільної дійсності, а також на засадах збереження та розвитку національної своєрідності
навички аналізувати та систематезувати першоджерела - здатність знаходити, перевіряти та систематизувати інформацію, використовувати різні види джерел останньої, переконливо формулювати в усній і письмовій формах аргументи відповідно до контексту певного дискурсу

фахових компетентностей:

уміння застосовувати міжнародно-правові документи у національній системі права - здатність осмислити та зрозуміти глобальні світові процеси у правовому житті суспільства, що відбуваються на міжнародному і регіональних рівнях, та їх вплив на модернізацію національної правової системи України за допомогою сучасної методології юридичної науки;
уміння виявляти, аналізувати, професійно пояснювати та обґрунтовувати причинно-наслідкові зв’язки між правовими явищами, подіями, об’єктами і процесами – здатність досліджувати закономірності їх розвитку й перебігу з використанням інноваційних підходів і технологій;
здійснювати історикотеоретичне тлумачення правових пам’яток і чинних правових актів, надавати рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства - здатність формувати системні теоретичні та емпіричні знання у сфері розвитку державно-правових явищ і процесів, кваліфіковано проводити наукові дослідження в галузі теорії та історії держави і права;
навички засвоєння наукових відомостей про якісні характеристики зарубіжного права та можливості їх використання у вітчизняній юридичній практиці - здатність пізнати правові явища та процеси в різних державах і культурах світу, особливості порівняльно-правового аналізу окремих об’єктів порівняльного правознавства.

Програмні результати навчання:

Розуміти та використовувати філософсько-методологічні підвалини сучасної науки, зокрема юридичної, інтегративне праворозуміння і філософсько-правову методологію під час реалізації права, наукового пошуку та організації самостійної науково-дослідної роботи, характеризувати сутність, стан і можливі вектори розвитку глобальних світових правових процесів, що відбуваються на міжнародному і регіональних рівнях, та їх вплив на вдосконалення національної правової системи України за допомогою гносеологічного потенціалу сучасної методології юридичної науки, розкривати загальні та специфічні закономірності існування правових явищ та їх відображення в об’єктивній дійсності на підставі інноваційних підходів і технологій з метою використання у професійній, науковій і науковопедагогічній діяльності.

В результаті вивчення дисципліни здобувач освіти повинен

знати:

вимоги та організаційні засади здійснення наукових досліджень;
теоретичні основи здійснення наукових досліджень (їх види, критерії науковості знань та ін.);
структуру, логіку та основні етапи наукового дослідження;
загальні та спеціальні методи науково-юридичних досліджень;
методи пошуку і обробки наукової інформації;
форми наукової комунікації.

вміти:

з нових дослідницьких позицій формулювати загальну методологічну базу власного наукового дослідження, усвідомлювати його актуальність, мету і значення для розвитку інших галузей науки, суспільно-політичного, економічного життя, національної чи світової духовної культури оволодіння навичками оформлення наукових досліджень у вигляді тез, наукових статей, наукових доповідей;
кваліфіковано відобразити результати наукових досліджень у наукових статтях та тезах, опублікованих як у фахових вітчизняних виданнях, так і у виданнях, які входять до міжнародних наукометричних баз відповідно до правил здійснювати цитування та бібліографічні посилання;
відбирати та аналізувати наукові джерела;
формулювати актуальність, завдання, мету наукового дослідження; – вірно вибирати наукові методи дослідження;
формувати уявлення про форми наукових праць та стиль наукового викладу;
здійснювати обґрунтування результатів дослідження.

Зміст дисципліни (тематика)

Змістовий модуль 1. Загальна частина

Тема 1. Порівняльне правознавство – наука і навчальна дисципліна. Об'єкт та предмет порівняльного правознавства. Понятійний апарат порівняльного правознавства. Класифікація правових систем сучасності

Тема 2. Романо-германська (континентальна) правова сім'я.

Тема 3. Англо-американська правова сім'я.

Тема 4. Змішані правові системи

Змістовий модуль 2. Особлива частина

Тема 5. Загальна характеристика релігійних правових систем.

Тема 6. Мусульманське право

Тема 7. Далекосхідне право

Тема 8. Африканське звичаєве право

Види робіт: лекція, практичне заняття, колоквіум.

Форма підсумкового контролю: залік