Дисципліна: Екологія та екологічна етика

Додаток 1

Форма анотації освітнього компоненту

Екологія та екологічна етика

(назва освітнього компоненту)

Обсяг освітнього компоненту, годин (кредитів ЄКТС): 150 годин (5 ЄКСТ).

Мета освітнього компоненту: Метою викладання навчальної дисципліни «Екологія та екологічна етика» є:

– вивчення загальних закономірностей будови, хімічного та фізичного складу і функцій різних типів екосистем і біосфери в цілому;

– ознайомлення з теоретичними основами сталого розвитку та практичним досвідом втілення у глобальному масштабі та на місцевому рівні;

– опанування методів та методик екобіотехнологій для сталого розвитку;

– вироблення навичок застосування знань в галузі екобіотехнологій та конструктивної екології у конкретних ситуаціях для повоєнного відновлення України, екосистем та здоров’я людей;

– формування вмінь визначати потреби та потенціал кожної екосистеми за зовнішніми ознаками і за допомогою найпростіших аналізів та забезпечувати її корекцію й оптимальний розвиток, враховуючи потреби місцевого населення;

– максимально використовувати потенціал ландшафту та локальних екосистем для створення інклюзивного рекреаційного середовища широкого спектру впливу.

Завдання освітнього компоненту:

Основними завданнями вивчення дисципліни «Екологія та екологічна етика» є забезпечення обов’язковим рівнем знань, необхідних для оволодіння сучасною екологічною термінологією, основними принципами конструювання та управління екосистемами природного та антропогенного походження.

Попередні умови для вивчення даного освітнього компоненту:

Попередні умови для вивчення дисципліни «Екологія та екологічна етика» полягають у наявності базових знань з біології, хімії та географії, розумінні основ природничих наук і екологічних процесів. Здобувачі повинні мати навички аналізу інформації, уміння працювати з науковими джерелами та оцінювати вплив людської діяльності на довкілля. Важливим є розуміння етичних принципів взаємодії людини з природою та готовність до прийняття відповідальних рішень у сфері охорони довкілля. Додатковою перевагою є здатність до критичного мислення та самостійного навчання.

Навчальні цілі освітнього компоненту полягають у формуванні у здобувачів освіти:

Інтегративної компетентності:
здатності розв’язувати складні спеціалізовані завдання та практичні проблеми у сфері екології та екологічної етики, використовуючи сучасні методи оцінки стану довкілля, аналізу взаємодії природних та антропогенних факторів, а також приймати обґрунтовані рішення для забезпечення сталого розвитку.

Загальних компетентностей:
• здатності до абстрактного мислення, аналізу та синтезу;
• здатності застосовувати знання у практичних ситуаціях;
• здатності до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел;
• здатності працювати в команді та ефективно взаємодіяти з іншими;
• здатності приймати обґрунтовані рішення та нести відповідальність за їх результати.

Фахових компетентностей:
• здатності пояснювати принципи функціонування екосистем та взаємозв’язки між компонентами біосфери;
• здатності оцінювати вплив природних та антропогенних факторів на стан навколишнього середовища;
• здатності застосовувати методи екологічного моніторингу та оцінки ризиків;
• здатності розробляти заходи щодо збереження природних ресурсів та запобігання деградації середовища;
• здатності застосовувати принципи екологічної етики у прийнятті рішень та формуванні відповідальної поведінки.

Програмні результати навчання:
• демонструвати знання основ екології та принципів екологічної етики у професійній діяльності;
• аналізувати стан екосистем та вплив на них різних факторів;
• оцінювати екологічні ризики та розробляти шляхи їх мінімізації;
• застосовувати екологічні та етичні підходи у практичних ситуаціях;
• приймати обґрунтовані рішення щодо збереження навколишнього середовища та сталого використання природних ресурсів.

В результаті вивчення освітнього компоненту здобувач освіти повинен:

Знати:

• основні елементи екосистем як основу для розуміння їх місця в ієрархії живої природи та у світоглядно-етичній системі людства;
• основні наукові досягнення, що сприяли формуванню і розвитку знань про будову біосфери;
• основні етапи розвитку екології и та екологічної етики;
• основні екологічні закони та приници екологічної етики;
• сучасний стан розвитку і місце екологічної науки та екологічної етики у системі знань та етичних систем людства;
• сучасні проблеми і дискусійні питання сталого розвитку людського суспільства;
• основні принципи екобіотехнологій для сталого розвитку.

Вміти:

• узагальнювати набуті знання для розуміння особливостей функціонування екосистем;
• застосовувати набуті знання для розуміння закономірностей взаємодії людського суспільства і природи в складній системі біосфери;
• систематизувати і прогнозувати необхідні дії у своїй професійній діяльності на вищому еволюційно-екологічному рівні;

обирати найбільш природозгідну стратегію поведінки в особистій і професійній діяльності для повоєнного відновлення України, екосистем та здоров’я людей;

• вести просвітницьку та освітню діяльність на всіх рівнях суспільства для втілення у щоденну практиику принципів екобіотехнологій для сталого розвитку.

Зміст освітнього компоненту (тематика):

Змістовий модуль 1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ І ПРОБЛЕМАТИКА ЕКОЛОГІЇ ТА ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕТИКИ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Тема 1. Еколого-етичні уявлення у найдавніші часи. Становище вразливих груп людських спільнот. Виникнення і прогрес Людини розумної. Відносини первісних суспільств і природи. Пасіонарність. Передумови розвитку і причини загибелі стародавніх цивілізацій. Перетворення природи в античну епоху, у часи середньовіччя та Відродження.

Тема 2. Технічний прогрес і розвиток науки. Війни і технології. Формування екології як окремої наукової галузі. Основні екологічні поняття і закони. Зародження і розвиток екологічної етики. Біосфера і ноосфера Вернадського.

Тема 3. Причини глобальної екологічної кризи та її вплив на інвалідизацію населення. Піраміда Маслоу. Демографічна криза, її регіональні особливості. Економічне зростання і його вплив на природу. Антагонізм екології та економіки. Перша та друга світові війни, їх вплив на технічний прогрес і глобальне забруднення.

Тема 4. Перша доповідь Римського клубу та її наслідки. Виникнення Римського клубу. Перші дослідження, висновки і прогнози. Поняття сталого розвитку людського суспільства. Цілі сталого розвитку. Основні проблеми із втіленням Цілей.

Тема 5. Конструктивна екологія як методологія переходу до сталого розвитку. Створення інклюзивних просторів. Рослини – ключ до вирішення екологічних проблем. Екобіотехнології. Принципи конструювання екосистем та управління ними. Основні екологічні проблеми сучасності та методологія їх вирішення.

Тема 6. Екологічні проблеми атмосфери та навколоземного космічного простору. Вихід війни у космос. Значення атмосфери для життя на Землі. Забруднення атмосфери. Парниковий ефект. Зміни клімату. Озонові діри. Забруднення космічного простору.

Тема 7. Проблематика ноосферного вчення Вернадського. Протиріччя між прогнозованою «сферою розуму» та сучасною ситуацією у світі. Недосконалість екологічних уявлень у часи роботи вченого над вченням про ноосферу. Сталий розвиток як розвиток учення про ноосферу.

Змістовий модуль 2. КОНСТРУКТИВНА ЕКОЛОГІЯ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ.

Тема 8. Екологічні проблеми водойм та вплив війни. Оконтуреність водойм. Поняття чистоти води. Флотаційна машина Світового океану. Система течій. Апвелінг. Значення рифів. Чорні та білі курці. Маріанська впадина. Нафтове та пластикове забруднення.

Тема 9. Континентальні водні ресурси, їх збереження та примноження. Особливості екосистем проточних і непроточних вод. Забруднення. Повені. Відновлення порушених річок. Проблеми ставків, водосховищ та ГЕС. Водний кодекс України. Збір дощових вод, роси, снігу. Біоплато.

Тема 10. Наземні екосистеми та їх роль в екотерапії. Класифікація, залежність від грунтів. Грунт – управляюча система біосфери. Причини деградації грунтів та методи їх відновлення. Ревайлдінг. Відновлення родючості грунтів методами пермакультури. Озеленення пустель. Валоканави. Конденсатори. Водний бокс.

Тема 11. Роль міст у досягненні сталого розвитку. Місто – магістральний шлях розвитку людства. Штучні урбоекосистеми. Міське фермерство. Енергетична самодостатність міста. Відеоекологія. Кольоротерапія. Екотерапія в місті.

Тема 12. Етика сталого розвитку та місце рашистів в етичній системі. Підміна понять (в ініціативі «мільйон дерев», історії з озоноруйнуючими речовинами, виборі між бавовною і технічними коноплями і т.д.). Освіта, народжуваність, здоров’я. Два гектари кожному для створення родового помістя. Відповідальність за свою землю і проблема біженців.

Тема 13. Світовий досвід подолання екологічних викликів. Озеленення пустель та опустелених земель, відновлення водно-болотних угідь та водних екосистем. Ревайлдинг. Космічне землеробство. Міста майбутнього.

Тема 14. Досягнення українських учених та практиків у галузі екології та екологічної етики, створенні інклюзивних екотерапевтичних просторів. Дослідження основних екосистем України, створення Водного та Земельного кодексів України як основи для сталого розвитку. Ментальність та рівень екологічної свідомості українців.

Тема 15. Можливості України у переході до сталого розвитку. Ресурсний потенціал України. Молодіжні екологічні рухи та організації. Нарощування ресурсів. Пермакультура в Україні. Мережа екопоселень. Природозгідне господарювання – ключ до відродження села та біорізноманіття.

Види робіт: Види робіт:

• лекції;
• семінарські заняття;
• практичні заняття;
• лабораторні роботи;
• самостійна робота студентів;
• індивідуальні навчально-дослідні завдання (ІНДЗ);
• підготовка рефератів і презентацій;
• модульний контроль;
• підсумковий контроль (залік).

Форма підсумкового контролю: залік