Дисципліна: Діагностика моніторингу стану здоров’я

Анотація освітнього компоненту

Діагностика та моніторинг рівня здоров'я

Обсяг освітнього компоненту, годин (кредитів ЄКТС): 150 (5).

Мета освітнього компоненту: сформувати у здобувачів вищої освіти знання про основні методи діагностики та моніторингу стану здоров’я людини, уміння оцінювати морфофункціональні показники організму, аналізувати та інтерпретувати результати обстеження, здійснювати контроль за динамікою стану здоров’я і ефективністю оздоровчих, профілактичних та реабілітаційних заходів.

Завдання освітнього компоненту:

ознайомити здобувачів з теоретичними основами діагностики та моніторингу стану здоров’я;
сформувати знання про основні клінічні, функціональні, антропометричні та лабораторно-інструментальні методи обстеження;
навчити оцінювати показники діяльності серцево-судинної, дихальної, нервової та інших систем організму;
сформувати вміння аналізувати та інтерпретувати результати обстеження;
навчити здійснювати динамічний контроль стану здоров’я і ефективності профілактичних та реабілітаційних заходів;
сформувати навички практичного застосування діагностичних методик у майбутній професійній діяльності.

Попередні умови для вивчення даного освітнього компоненту: наявність у здобувачів вищої освіти знань про будову і функції організму людини, основні закономірності його життєдіяльності, базові патологічні процеси, а також загальні підходи до оцінки стану здоров’я та функціональних можливостей організму.

Навчальні цілі освітнього компоненту полягають у формуванні у здобувачів освіти:

інтегративної компетентності: здатність розв’язувати складні спеціалізовані завдання та практичні проблеми у сфері спеціальної освіти, що передбачають застосування теоретичних знань і практичних умінь щодо оцінки, аналізу та врахування стану здоров’я, психофізичного розвитку і особливих освітніх потреб дітей в умовах навчання, виховання та корекційно-розвиткової роботи;;

загальних компетентностей:

здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу;
здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях;
здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел;
здатність працювати як самостійно, так і в команді;
здатність діяти на основі етичних міркувань, соціально відповідально та свідомо;
здатність зберігати та примножувати моральні, культурні, наукові цінності і досягнення суспільства, вести здоровий спосіб життя.

фахових компетентностей:

здатність до розуміння вікових, анатомо-фізіологічних, психофізіологічних особливостей розвитку дітей, у тому числі дітей з особливими освітніми потребами;
здатність виявляти особливості фізичного та психофізичного розвитку здобувачів освіти, аналізувати їхній стан здоров’я та враховувати ці особливості в освітньо-корекційному процесі;
здатність здійснювати спостереження, аналіз і моніторинг індивідуальних особливостей розвитку, поведінки, навчальної діяльності та стану здобувачів освіти;
здатність використовувати базові знання про здоров’я, його збереження та зміцнення, профілактику порушень і формування здоров’язбережувального освітнього середовища;
здатність враховувати показники фізичного, функціонального та психоемоційного стану дитини під час організації навчання, виховання, розвитку і корекційно-педагогічної підтримки;
здатність до міждисциплінарної взаємодії з педагогами, асистентами, психологами, медичними працівниками, батьками з питань забезпечення належних умов розвитку, навчання та збереження здоров’я дітей з особливими освітніми потребами;
здатність застосовувати елементи діагностико-моніторингової діяльності для оцінювання динаміки розвитку дитини та ефективності психолого-педагогічного супроводу;
здатність створювати безпечне, інклюзивне, здоров’язбережувальне освітнє середовище з урахуванням індивідуальних потреб здобувачів освіти.

Програмні результати навчання:

уміти здійснювати спостереження, елементарне оцінювання та моніторинг стану здоров’я, самопочуття, працездатності й адаптаційних можливостей здобувачів освіти;
уміти аналізувати та інтерпретувати результати спостереження і моніторингу з метою врахування індивідуальних особливостей дитини в освітньому процесі;
уміти виявляти чинники ризику для фізичного, психічного та психофізичного здоров’я здобувачів освіти та враховувати їх у професійній діяльності;
застосовувати здоров’язбережувальні підходи під час організації навчання, виховання, розвитку та корекційно-педагогічної підтримки дітей з особливими освітніми потребами;
створювати безпечне, інклюзивне та здоров’язбережувальне освітнє середовище з урахуванням індивідуальних потреб здобувачів освіти;
здійснювати педагогічну взаємодію з батьками, педагогами, асистентами вчителя, психологами та медичними працівниками щодо збереження і зміцнення здоров’я дітей;
використовувати результати діагностики та моніторингу стану здоров’я для адаптації освітнього процесу, добору адекватних форм підтримки та визначення напрямів психолого-педагогічного супроводу;
дотримуватися етичних норм, принципів деонтології, безпеки та професійної відповідальності у процесі роботи з дітьми з особливими освітніми потребами;
демонструвати готовність до професійної діяльності на засадах міждисциплінарної взаємодії, поваги до індивідуальних особливостей дитини та пріоритету збереження її здоров’я.

В результаті вивчення освітнього компоненту здобувач освіти повинен

знати:

основні поняття, мету і завдання діагностики та моніторингу стану здоров’я;
закономірності росту, розвитку та функціонування організму людини;
вікові, анатомо-фізіологічні та психофізіологічні особливості дітей, у тому числі дітей з особливими освітніми потребами;
основні показники фізичного розвитку, функціонального стану організму та загального стану здоров’я;
методи спостереження, оцінювання і моніторингу стану здоров’я здобувачів освіти;
ознаки порушень самопочуття, працездатності, адаптації та загального функціонального стану дитини;
чинники, що впливають на збереження, зміцнення і порушення здоров’я дітей;
основи здоров’язбережувальних технологій в освітньому процесі;
принципи створення безпечного, інклюзивного та здоров’язбережувального освітнього середовища;
особливості взаємодії педагогів, батьків, асистентів учителя, психологів і медичних працівників у питаннях збереження здоров’я дітей.

вміти:

здійснювати спостереження за станом здоров’я, самопочуттям і працездатністю здобувачів освіти;
аналізувати основні показники фізичного розвитку та функціонального стану організму дитини;
виявляти ознаки втоми, перевантаження, дезадаптації та інших несприятливих змін у стані дитини;
інтерпретувати результати педагогічного спостереження і моніторингу стану здоров’я у межах професійної компетентності;
враховувати індивідуальні, вікові та психофізичні особливості дітей під час організації навчання, виховання і корекційно-розвиткової роботи;
застосовувати здоров’язбережувальні підходи у професійній діяльності;
добирати педагогічно доцільні форми підтримки дитини з урахуванням її стану здоров’я та особливих освітніх потреб;
створювати безпечні та комфортні умови освітнього середовища;
взаємодіяти з учасниками міждисциплінарної команди з питань збереження і зміцнення здоров’я дітей;
використовувати результати спостереження і моніторингу для адаптації освітнього процесу та підвищення ефективності психолого-педагогічного супроводу.

Зміст освітнього компоненту (тематика):

Змістовий модуль 1. Основи ДМСЗ

Тема 1. Загальні уявлення про дисципліну «Діагностика та моніторинг стану здоров’я».

Основні поняття. Мета та завдання дисципліни .Основні особливості проведення діагностики та моніторингу стану здоров’я. Взаємозв’язок з іншими дисциплінами.

Тема 2 Фізична працездатність та її зв’язок з показниками здоров’я.

Передпатологічні стани і захворювання при нераціональних заняттях фізичними вправами. Кількісна оцінка фізичної працездатності. Проведення субмаксимальних навантажень. Методи визначення фізичної працездатності: субмаксимальний тест PWC170, тест Наваккі, тест Купера, Гарвардський степ-тест. Порядок проведення проби

Тема 3 Методи оцінки функціонального стану дихальної системи організму.

Традиційні методи визначення інтегральних показників системи зовнішнього дихання. Розрахункові методи визначення інтегральних показників системи зовнішнього дихання. Функціональні проби системи зовнішнього дихання

Тема 4. Методи оцінки функціонального стану нервової системи організму.

Короткий огляд основних методичних підходів до оцінки функціонального стану ЦНС. Основні методичні підходи до оцінки функціонального стану периферичної нервової системи. Короткий огляд основних методичних підходів до оцінки функціонального стану вегетативної нервової системи. Методи оцінки функціонального стану нервово-м’язового апарату.

Тема 5. Методи діагностики функціонального стану сенсорної системи організму.

Дагностика слухового, шкірного, вестибулярного аналізаторів, функціональну пробу Яроцького й обертальний тест Воячека, аналізатору, методика дослідження м’язової пам’яті. Методи функціональної діагностики вищої нервової діяльності.

Тема 6. Методи діагностики адаптивних можливостей організму та методи інтегральної оцінки фізичного здоров’я

Поняття про адаптивні можливості організму та їх значення для оцінки стану здоров’я.

Фізіологічні механізми адаптації організму до фізичних навантажень і чинників середовища.

Методи дослідження адаптивних можливостей організму.

Інтегральні показники фізичного здоров’я та принципи їх оцінювання.

Практичне застосування методів інтегральної оцінки фізичного здоров’я.

Змістовий модуль 2. Діагностика функціональної підготовленості організму спортсмена

Тема 7. Діагностика функціональної підготовленості організму спортсмена: методи визначення алактатної анаеробної потужності і ємності організму

Поняття про функціональну підготовленість спортсмена та її основні компоненти.

Фізіологічна характеристика алактатного анаеробного енергозабезпечення.

Показники алактатної анаеробної потужності та ємності організму.

Методи визначення алактатної анаеробної потужності й ємності організму.

Значення оцінки алактатних можливостей для контролю тренувального процесу спортсмена.

Тема 8. Методи визначення лактатної анаеробної потужності й ємності організму

Поняття про лактатне анаеробне енергозабезпечення м’язової діяльності.

Фізіологічні механізми утворення лактату при інтенсивному фізичному навантаженні.

Основні показники лактатної анаеробної потужності та ємності організму.

Методи визначення лактатної анаеробної потужності й ємності організму.

Використання результатів оцінювання в спортивній практиці та системі функціонального контролю.

Тема 9. Методи визначення аеробної потужності і ємності організму

Поняття про аеробне енергозабезпечення та його роль у м’язовій діяльності.

Фізіологічні основи аеробної потужності та аеробної ємності організму.

Основні показники аеробної продуктивності організму.

Методи визначення аеробної потужності та ємності організму.

Практичне значення оцінки аеробних можливостей у спорті та оздоровчій діяльності.

Тема 10. Методи визначення рівня економічності системи енергозабезпечення м’язової діяльності. Методи визначення загальної метаболічної ємності організму

Поняття про економічність системи енергозабезпечення м’язової діяльності.

Фізіологічні критерії економічності функціонування систем організму при навантаженнях.

Методи визначення рівня економічності енергозабезпечення м’язової діяльності.

Поняття про загальну метаболічну ємність організму та чинники, що її визначають.

Методи оцінювання загальної метаболічної ємності організму та їх практичне значення.

Види робіт: аудиторна, самостійна, індивідуальна.

Форма підсумкового контролю: залік.