Дисципліна: Функціональна діагностика

Кількість годин (кредитів ЄКТС): 90 (3)

Мета навчальної дисципліни: ознайомити студентів із найсучаснішими методами діагностики функціональних станів організму людини та досліджень різних патологічних станів, навчити володіти техніками проведення цих досліджень. За допомогою як лабораторних, так й інструментальних методів обстеження навчити відслідковувати динаміку впливу реабілітаційних заходів та їх ефективність, правильно визначити адекватність об’єму та змісту методів для діагностики результативності відновлювальної терапії, узагальнювати та застосовувати весь клінічний досвід попередніх навчальних курсів зі спеціальності для адекватності оцінювання станів організму людини.

Завдання навчальної дисципліни:

методичні: викласти теоретичні основи та методологічні особливості застосування системного підходу у вивченні функціональної діагностики, науки, яка стосується наукових знань про методи дослідження функціональних станів органів та організму в цілому, критерії та параметри оцінювання патологічних змін у цих станах, їх застосування в діагностуванні хвороб. Під час навчання студенти озброюються методичними підходами до фізичної реабілітації в контексті функціональних методів дослідження як невід’ємного етапу всього процесу відновлення здоров’я людини;

пізнавальні: дати уявлення про сучасний стан розвитку функціональної діагностики як самостійної дисципліни, яка об’єднує теоретичну фізіологію і практичну медицину, так як тільки на сучасному етапі розвитку уявлень про структури систем, що здійснюють фізіологічні функції, і умови, які забезпечують певний рівень їх діяльності в нормальному стані чи патології, стало можливим використання досліджень функцій для встановлення діагнозу та впровадження цієї форми діагностики в різних галузях. У процесі вивчення цього курсу сформувати поняття важливості функціональних методів дослідження не тільки для того, щоб встановити ступінь відхилення функцій певного органу чи системи в кількісному виразі, але, перш за все, для визначення величини порушень («втрати») життєво важливих функцій організму, фізичних та психічних можливостей, що має надзвичайне значення для проведення реабілітаційних заходів і адаптації в соціумі людей зі спеціальними потребами;

практичні: ознайомити студентів із сучасними функціональними методами дослідження фізіологічних функцій та морфологічних особливостей органів та їх систем і навчити застосовувати їх на практиці. Навчити володіти всебічним комплексним підходом в обстеженні хворого з використанням традиційних методів діагностики. Засвоєння відповідних знань, оволодіння навичками і вміннями має глибокий практичний зміст, тому що під час порушення функції таке дослідження визначає не тільки об’єм і ступінь цих змін, але й стан механізмів, які компенсують порушення, а також виявляють механізми пристосування до зміни умов зовнішнього середовища.

Результат вивчення навчальної дисципліни:

знати:

- поняття про функціональну діагностику як самостійну дисципліну; історію пізнання людиною проблем власного здоров'я в контексті розвитку суспільства, науки і культури; внесок вітчизняних та зарубіжних вчених у розвиток функціональної діагностики як науки та її сучасний стан; предмет, завдання та методи функціональної діагностики; місце функціональної діагностики серед природничих наук та наук про людину; місце функціональної діагностики в комплексі клінічного дослідження; поняття функціонального стану; поняття про фізіологічні та морфологічні норми, їх інтегративний зміст; донозологічний або пограничний стан між здоров'ям і хворобою; поняття про функціональні навантаження;

- загальну характеристику методів дослідження електричної активності серця; анатомо-фізіологічні основи електрокардіографії; будову та функції провідної системи серця; теоретичні основи стандартної електрокардіографії та електрокардіографії з фізичним навантаженням; особливості ЕКГ спортсменів; теоретичні основи холтермоніторингу ЕКГ та черезстравохідної електрокардіостимуляції; характеристику порушень ритму серця та їх зміни на ЕКГ; теоретичні основи варіаційної пульсометрії та ритмограми; інвазивні електрофізіологічні методи дослідження електричної активності серця;

- загальну характеристику методів дослідження механічної активності серця; фази серцевого циклу; внутрішньосерцеву гемодинаміку; тони та шуми серця в нормі та патології; теоретичні основи методів аускультації та фонокардіографії; клінічне значення ФКГ; теоретичні основи ехокардіографії; фізичний принцип Ехо-КГ; параметри Ехо-КГ; режими Ехо-КГ; клінічне значення ехокардіограми в діагностиці пороків серця; класифікацію та характеристику пороків набутих та вроджених;

- загальну характеристику методів дослідження судинної системи; теоретичні основи сфігмографії та тонометрія; поняття про тони Короткова; теоретичні основи коронарографії; фізіологічну суть коронарографії; клінічне значення коронарографії при ішемічній хворобі серця; контрастні речовини; теоретичні основи реографії органів черевної порожнини; реоенцефалографії; фізичний смисл методу реографії; клінічне значення РЕГ;

- загальну характеристику методів дослідження електричної активності мозку; теоретичні основи методу електроенцефалограми у стані спокою та при проведенні функціональних проб; значення ЕЕГ у розумінні функціонального стану організму та клінічне значення ЕЕГ;

- загальну характеристику методів рентгенографії; історію виникнення методу рентгенографії; внесок вітчизняних вчених у рентгенологію як окрему науку; рентгенографія на сучасному етапі; фізичний принцип рентгенографії; значення рентгенологічного методу в клінічній медицині; переваги і недоліки; негативний вплив рентген-промінів;

- загальну характеристику методів ультразвукової діагностики; фізичні основи ультразвукової діагностики; біофізику ультразвуку; умови проведення УЗД; переваги ультразвукового методу в порівнянні з рентгенографією; теоретичні основи УЗД черевної порожнини; УЗД в акушерстві та гінекології; УЗД у педіатрії; УЗД в онкології; УЗД в урології; поняття про променеву безпеку УЗД; діагностичне значення УЗД;

- загальну характеристику методів дослідження системи органів дихання; функціональні параметри респіраторної системи; теоретичні основи спірографії, пневмотахометрії, пневмотахографії, спірогазометрічне дослідження, оксигемометрії;

- загальну характеристику методів дослідження органів черевної порожнини; теоретичні основи ендоскопічних методик; переваги ендоскопій; гастроскопія; фізіологічна основа методу зондування; теоретичні основи дуоденального зондування; діагностичне значення зондування; цистоскопія;

- загальні аспекти морфофункціонального обстеження опорно-рухового апарату; теоретичні основи діагностики викривлення хребта; гоніометрія; дослідження об’єму рухів у суглобах кінцівок; діагностика стану стопи; діагностика неврологічних проявів остеохондрозу; діагностика міофасціального болю; діагностика пошкодження менісків.

вміти:

- досліджувати електричну активність серця методом стандартної електрокардіографії; проводити функціональні проби: степ-тест, велоергометрію, тредміл-тест, ергометрічний тест, ортостатичну пробу; накладати електроди в позиціях модифікованих відведень при холтермоніторюванні ЕКГ; аналізувати електрокардіограму по її елементах у всіх відведеннях від кінцівок і грудних відведеннях; визначати види порушень ритму серця по змінах на ЕКГ;

- досліджувати механічну активність серця у різні фази серцевого циклу методом аускультації; вміти диференціювати фізіологічні та патологічні тони і шуми серця; розраховувати геометричні та об’ємні показники серця за даними ехокардіографії в М-модальному режимі Ехо-КГ; за Ехо-КГ параметрами визначати ступінь і тип гіпертрофії серця, відшукувати ознаки патології клапанного апарату серця;

- досліджувати артеріальний і венозний пульс методами пульсометрії та сфігмографії, аналізувати сфігмограму за її елементами; проводити тонометрію звуковим і не звуковим методами; за визначеними параметрами артеріального тиску розраховувати середній динамічний тиск і загальний периферичний опір судин; дослідувати стан судин органів черевної порожнини, головного мозку та кінцівок методом реографії; розраховувати гемодинамічні показники за реографічними параметрами;

- досліджувати електричну активність мозку методом електроенцефалограми; користуватися комп’ютерною системою обробки параметрів ЕЕГ; проводити функціональні проби: гіперветиляція, фотостимуляція; інтелектуальні проби; аналізувати ЕЕГ;

- досліджувати функціональний стан респіраторної системи методом спірографії та визначати основні фізіологічні параметри: частота дихання, дихальний об’єм, хвилинний об’єм дихання; розраховувати дихальні коефіцієнти;

- діагностувати викривлення хребта; досліджувати об’єм рухів у суглобах кінцівок; діагностувати стан стопи; діагностувати неврологічні прояви остеохондрозу та міофасціального болю, пошкодження менісків.