Відкритий міжнародний університет розвитку людини «УКРАЇНА»
Перемикач режиму перегляду сайту
Збільшений розмір шрифту Великий розмір шрифту Нормальний розмір шрифту
Чорно-білий В сірих відтінках Синьо-голубий
Нормальний режим
+38-067-406-53-92
Приймальна комісія
відділ оргроботи
+38-067-503-64-52
+38-067-328-28-22
Viber відділу обліку
+38-067-500-68-36
Київ, вул. Львівська, 23 office@uu.ua

Дисципліна: Геронтологія

Анотація дисципліни

Геронтологія

Обсяг дисципліни, годин (кредитів ЄКТС): 150 (5).

Мета дисципліни: ознайомити студентів з аспектами старіння та старості, із соціальними наслідками демографічних процесів, зумовлених старінням населення, із особливостями психосоматичних, матеріально-побутових, законодавчо-правових, соціокультурних та інших проблем людей похилого віку, із дискусійними питаннями та проблемами соціальної політики і пенсійного забезпечення у контексті різних характеристик процесу старіння.

Завдання дисципліни:

-     ознайомлення з загальними теоретичними положеннями геронтології;

-     дослідження наслідків впливу старіння населення на суспільство та індивідів у суспільстві та психосексуальних особливостей старіння;

-     установлення впливу старіння на психічне здоров’я людини;

-     ознайомлення із визначальними ознаками здорового старіння, включаючи формальні та неформальні системи підтримки, а також структурні фактори;

-     виявлення особливостей соціальної роботи з людьми похилого віку в різному оточенні;

-     дослідження впливу роботи з людьми похилого віку, а також старіння на загальну практику соціальної роботи;

-     розкриття етичних та суперечливих питань, які виникають у соціального працівника при роботі з людьми похилого віку.

Попередні умови для вивчення даної дисципліни: для успішного засвоєння навчальної дисципліни необхідно володіти знаннями, вміннями, компетентностями вступу до спеціальності, історією соціальної роботи, соціології, загальносвітовими цінностями розвитку соціальних систем. Бути адаптованим до вимог навчання. Дисципліни, вивчення яких обов’язково передує цій дисципліні: «Вступ до спеціальності та теорії соціальної роботи», «Історія соціальної роботи», «Спеціальні та галузеві соціології», «Технології соціальної роботи».

Навчальні цілі дисципліни полягають у формуванні у здобувачів освіти:

інтегративної компетентності: Здатність розв’язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми у соціальній сфері або у процесі навчання, що передбачає застосування певних теорій та методів соціальної роботи і характеризується комплексністю та невизначеністю умов.

загальних компетентностей: ЗК 4. Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях. ЗК 6. Знання та розуміння предметної області і професійної діяльності. ЗК 13. Здатність мотивувати людей та рухатися до спільної мети.

фахових компетентностей: ФК 1. Знання і розуміння сутності, значення і видів соціальної роботи та основних її напрямів (психологічного, соціально-педагогічного, юридичного, економічного, медичного). ФК 3. Знання і розуміння нормативно-правової бази стосовно соціальної роботи та соціального забезпечення. ФК 5. Здатність до виявлення, соціального інспектування та оцінки потреб вразливих категорій громадян, у тому числі тих, які опинились у складних життєвих обставинах. ФК 6. Знання і розуміння організації та функціонування системи соціального захисту і соціальних служб. ФК 8. Здатність застосовувати сучасні експериментальні методи роботи із соціальними об’єктами в польових і лабораторних умовах. ФК 11. Здатність до надання допомоги та підтримки клієнтам із урахуванням їх індивідуальних потреб, вікових відмінностей, гендерних, етнічних та інших особливостей. ФК 15. Здатність взаємодіяти з клієнтами, представниками різних професійних груп та громад. ФК 16. Здатність дотримуватися етичних принципів та стандартів соціальної роботи. ФК 20. Здатність до сприяння підвищенню добробуту і соціального захисту осіб, здійснення соціальної допомоги та надання підтримки тим, хто перебуває у складних життєвих обставинах. ФК 25. Здатність до комунікації з особами з інвалідністю, людьми з особливими освітніми потребами. ФК 26. Здатність до моделювання соціального капіталу для людей з інвалідністю і людей похилого віку. ФК 27. Здатність до проведення соціальних досліджень із проблем життєдіяльності людей з інвалідністю і людей похилого віку.

Програмні результати навчання: ПРН 3. Ідентифікувати, формулювати і розв’язувати завдання у сфері соціальної роботи, інтегрувати теоретичні знання та практичний досвід. ПРН 4. Формулювати власні обґрунтовані судження на основі аналізу соціальної проблеми. ПРН 5. Теоретично аргументувати шляхи подолання проблем та складних життєвих обставин, обирати ефективні методи їх вирішення, передбачати наслідки. ПРН 6. Розробляти перспективні та поточні плани, програми проведення заходів, швидко приймати ефективні рішення у складних ситуаціях. ПРН 8. Критично аналізувати й оцінювати чинну соціальну політику країни, соціально-політичні процеси на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях. ПРН 14. Самостійно визначати ті обставини, у з’ясуванні яких потрібна соціальна допомога. ПРН 15. Приймати практичні рішення для покращення соціального добробуту та підвищення соціальної безпеки. ПРН 19. Виявляти сильні сторони та залучати особистісні ресурси клієнтів, ресурси соціальної групи і громади для розв’язання їхніх проблем, виходу зі складних життєвих обставин. ПРН 23. Конструювати процес та результат соціальної роботи в межах поставлених завдань, використовувати кількісні та якісні показники, коригувати план роботи відповідно до результатів оцінки

В результаті вивчення дисципліни здобувач освіти повинен

знати:

-       основні поняття геронтології;

-       ставлення до старості у суспільстві (історичний аспект);

-       основні теорії старіння та їх значення для забезпечення процесу якісної опіки літніх людей;

-       соціально-гігієнічні та психофізіологічні прояви старіння;

-       особливості адаптації до пенсійного періоду життя;

-       особливості соціальної роботи з людьми похилого віку вдома;

-       особливості та організація догляду за перестарілими немічними і хворими людьми;

-       технологію соціальної роботи з літніми людьми.

    вміти:

-       проводити аналіз демографічної ситуації в районі (на території) дії закладу соціальної роботи;

-       виявляти основні проблеми людей похилого віку і, виходячи із цього, планувати індивідуальну роботу з клієнтами геронтологічної групи;

-       застосовувати психотерапевтичні методи до розв’язання сімейнопобутових проблем людей похилого віку;

-       використовувати деонтологічні прийоми під час обслуговування та соціальної роботи з літніми людьми;

-       проводити гігієнічне виховання з питань здорового способу життя серед населення похилого та старечого віку;

-       здійснювати догляд за немічними та хворими людьми цієї вікової категорії; - володіти основними прийомами невідкладної допомоги у випадках раптового порушення життєдіяльності організму;

-       проводити консультування з різних питань для людей похилого віку.

Зміст дисципліни (тематика):

Модуль 1. Основи соціальної геронтології

Тема 1. Соціальна геронтологія: поняття і зміст.

Тема 2. Історичні основи розвитку соціальної геронтології.

Тема 3. Основні теорії старіння та їх значення для забезпечення процесу якісної опіки людей похилого віку.

Тема 4. Старіння населення як соціально- демографічний процес.

Тема 5. Проблеми людей похилого віку.

Тема 6. Медичні проблеми похилого та літнього віку та психофізіологічні зміни в старечому віці

Тема 7. Адаптація до старості. Феномен самотності.

Тема 8. Організація медико-соціальної допомоги в геронтології.

Змістовий модуль 2. Соціальна робота з людьми похилого віку

Тема 9. Умови і якість життя людей похилого віку під час війни в Україні.

Тема 10. Проблеми соціалізації та соціально-психологічної адаптації людей похилого віку в умовах війни

Тема 11-12. Форми та методи роботи з людьми похилого віку під час війни в Україні

Тема 13-14. Етичні проблеми соціальної роботи з населенням старшого віку

Тема 15. Технологія соціальної роботи з населенням старшого           віку

Види робіт: лекція, практичне заняття, колоквіум.

Форма підсумкового контролю: іспит.