Дисципліна: Теорія та практика масових комунікацій

Обсяг дисципліни, годин (кредитів ЄКТС): 150 (5).

Мета дисципліни: оволодіння знаннями з теоретичних основ комунікативної науки, вивчення основних моделей комунікацій, методики та методології комунікативних технологій, формування навичок багатоаспектного застосування комунікативного інструментарію в різних комунікативних ситуаціях.

Завдання дисципліни:

реалізація теоретичних положень в побудові комунікативних кампаній, застосування комунікативних технологій в міжнародних відносинах, в політичних та виборчих процесах, внутрішній і зовнішній конкуренції та в системі державного врядування.

Попередні умови для вивчення даної дисципліни: «Теорія держави і права», «Політична історія світу».

Навчальні цілі дисципліни полягають у формуванні у студентів:

інтегративної компетентності:

Міждисциплінарний підхід сприяє розвитку мислення та аналізу, що дозволяє студентам розглядати проблеми з різних точок зору та знаходити комплексні рішення.
Критичне мислення допомагає аналізувати інформацію, виявляти підвалини та приймати обґрунтовані рішення на основі розуміння комплексних взаємозв'язків у сфері зв'язків із громадськістю.
Системне мислення дозволяє вирішення проблем, що дозволяє студентам розглядати зв'язки між різними елементами організації або проєкту та розуміти їх вплив на комунікаційні процеси.
Розвиток гнучкості та адаптивності допомагає пристосовуватися до змінних умов та вимог ринку зв'язків із громадськістю, швидко реагувати на нові тенденції та інновації у сфері комунікацій.

загальних компетентностей:

знання предметної області та розуміння професійної діяльності;
здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях;
здатність вчитися та оволодівати сучасними знаннями;
здатність генерувати нові ідеї (креативність);
здатність спілкуватися з представниками інших професійних груп різного рівня, з експертами з інших галузей знань;
здатність працювати в міжнародному контексті.

фахових компетентностей:

розуміння природи та значення політики як специфічного виду людської діяльності та особливої сфери пізнання, включаючи розвиток уявлень про політику та її сучасні інтерпретації;
розуміння принципів функціонування та закономірностей розвитку влади та публічної політики, політичних інститутів та процесів, політичної поведінки; політичної культури та ідеології, світової політики та політики окремих країн та регіонів;
розуміння особливостей реалізації влади у різних політичних системах, їх соціально-економічного, історичного та соціокультурного контексту функціонування та взаємодії.

Програмні результати навчання:

застосовувати здобуті знання у професійній діяльності;
спілкуватися та презентувати свої ідеї та результати дослідження широкій аудиторії, засобам масової інформації, експертам з інших галузей знань;
розуміти принципи функціонування та закономірності розвитку влади та публічної політики, політичних інститутів та процесів, політичної поведінки, політичної культури та ідеології, світової політики та політики окремих країн та регіонів;
застосовувати політологічні поняття, теорії і методи до аналізу владно-політичних відносин політичних акторів, інститутів та ідей відповідно до певного історичного або сучасного контексту.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен

знати:

що таке масова комунікація;
хто є учасниками масового спілкування;
хто такі маси;
яку роль виконують видавці, журналісти, піарники, рекламісти в середовищі масового
спілкування поряд із іншими його учасниками;
засоби і методи впливу на маси;
вплив та його результати (ефекти), ефективність впливу на маси;
значення масової інформації для отримання комунікаційних ефектів;
теорії масової комунікації.

вміти:

робити зіставний аналіз теорій масової комунікації;
розрізняти учасників масового спілкування за функціями, завданнями, методами, засобами праці тощо;
відсторонюватися від виконання невластивих своїй професії, але властивих іншим учасникам масового спілкування функцій;
коректно працювати зі своєю аудиторією як виявом маси;
відповідально ставитися до масової інформації;
відстоювати свою професійну точку зору щодо місця і ролі своєї професії в структурі масового спілкування як виду соціальних комунікацій;
правильно організовувати свою працю, користуватися відповідною своїй професії технологією праці;
відрізняти масову комунікацію від інших видів соціальної комунікації.

Зміст дисципліни (тематика):

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Тема 1. Розвиток масової комунікації. Природа масової комунікації

Масова комунікація як явище. Розвиток масової комунікації. Дописемний етап доіндустріального періоду. Писемний етап доіндустріального періоду. Друкарський етап індустріального періоду. Аудіовізуальний етап індустріального періоду. Новітній період розвитку масового спілкування. Природа масової комунікації. Характер масової комунікації. Система масової комунікації. Структура масової комунікації. Форми і формати масової комунікації. Форми масової комунікації. Формати масової комунікації.

Тема 2. Моделі масової комунікації

Основні теорії масової комунікації. Макквейлова теорія масової комунікації. Моделі масової комунікації. Модель комунікації як трансмісії. Модель експресивна, або ритуальна. Модель рóзголосу: комунікація як демонстрація й привернення уваги. Модель рецепції (сприймання): кодування й декодування висловлювання.

Тема 3. Дослідження масової комунікації

Становлення науки про масову комунікацію. Перший етап у розвитку науки про масову комунікацію. Другий етап у розвитку науки про масову комунікацію. Третій етап у розвитку науки про масову комунікацію. Четвертий етап у розвитку науки про масову комунікацію.

Вплив наукових шкіл та вчень на розвиток науки про масову комунікацію. Чиказька школа.

Віденський гурток. Франкфуртська школа. Бірмінгемська школа (Британські культурні студії). Марксизм. Психоаналіз. Біхевіоризм. Функціоналізм. Новітній, вітчизняний етап у розвитку науки про масову комунікацію.

Тема 4. Масовоко-мунікаційна індустрія

Розвиток інформаційної індустрії як сфери виробництва засобів масової комунікації (ЗМК), або засобів масової інформації (масового інформування) (ЗМІ). Інші види інформаційної продукції (засоби інформаційної терапії тощо). Наявність технології інформаційного виробництва як обов’язкова умова розвитку інформаційної індустрії. Поняття про технологічний предмет, технологічні засоби (телевізори, радіоприймачі, комп’ютери, друкарське обладнання тощо). Глобалізація масової комунікації, «макдольдизація»,

конгломерація.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Тема 5. Системи ЗМК. Види ЗМК

Структура масової комунікації. Розвиток засобів і форм комунікації. Організація ЗМК. Види ЗМК. Нові ЗМК. Тенденції розвитку мас-медіа. ЗМК і суспільство. Питання функціонування ЗМК. ЗМК і суспільна структура. Головні питання стосунків між ЗМК і суспільством. Телебачення, газети, журнали, радіо, кінематограф, відеоігри, Інтернет.

Тема 6. Інформаційні агенції

Сучасні інформаційні агенції: національні, регіональні та глобальні інформаційні агенції. Глобальні мережі теленовин як найбільші концентратори інформації. Специфіка діяльності інформаційних агенцій. Інформаційні продукти інформаційних агенцій.

Тема 7. Свобода та контроль у ЗМК

Сучасні теорії преси (ЗМІ). Авторитарна концепція преси. Виникнення цензури. Різновиди цензура. Рівні фільтрування інформації. Цензура в Україні. Лібертальна теорія преси. Об’єктивний журналізм. Критика теорії вільної преси. Теорія соціальної відповідальності. Протекціонізм. Медіакритика.

Тема 8. Маси як комунікат

Поняття та класифікація мас. Писхологія мас. Індивід у масі. Лідерство. Масові настрої. Масова поведінка. Основи масово-комунікаційного впливу. Визначення масово-комунікаційного впливу. Концептуальні засади масово-комунікаційного впливу. Професійні засади масово-комунікаційного впливу. Види масово-комунікаційного впливу. Масове зараження. Масова сугестія. Масова маніпуляція.

Тема 9. Технологія масовокомунікативного впливу

Поняття про технологію масово-комунікаційного впливу. Концептуальні засади масово-комунікаційних технологій. Види масово-комунікаційних технологій. Технології проєктування та змін соціального простору. Інформаційні технології. Інформаційні інтерактивні технології, або інтерактивні технології спілкування. PR-технології. Рекламні технології. Пропагандистські технології. Технології нових медіа як противага масово-комунікаційним технологіям. Засоби, методи, техніки масово-комунікаційного впливу. Засоби масово-комунікаційного впливу. Методи масово-комунікаційного впливу. Техніки масово-комунікаційного впливу.

Види робіт:

Аналітичні есе: написання аналітичного есе на певну тему, що пов'язана із масовими комунікаціями, де вони мають використовувати теоретичні підходи та аналізувати практичні приклади.
Дослідницькі проєкти: Розробка та виконання дослідницьких проєктів з певної області масових комунікацій, таких як вивчення впливу медіа на громадську думку або аналіз стратегій медіа-компаній.
Презентації: проведення презентацій на певну тему, пов'язану з масовими комунікаціями, де вони можуть представити результати своїх досліджень або висловити власні думки та аргументи.
Кейси: вивчення та аналіз кейсів з історії масових комунікацій або сучасних сценаріїв, що дозволяє студентам застосовувати теоретичні знання до конкретних ситуацій.
Групові проєкти: робота в групах над проєктами, спрямованими на розробку стратегій масових комунікацій для певних організацій або подій, написання прес-релізів, розробка медіа-планів або вирішення етичних проблем у масових комунікаціях.

Форма підсумкового контролю: залік.