Відкритий міжнародний університет розвитку людини «УКРАЇНА»
Перемикач режиму перегляду сайту
Збільшений розмір шрифту Великий розмір шрифту Нормальний розмір шрифту
Чорно-білий В сірих відтінках Синьо-голубий
Нормальний режим
+38-067-406-53-92
Приймальна комісія
відділ оргроботи
+38-067-503-64-52
+38-067-328-28-22
Viber відділу обліку
+38-067-500-68-36
Київ, вул. Львівська, 23 office@uu.ua

Дисципліна: Зв'язки з громадськістю

Обсяг дисципліни, годин (кредитів ЄКТС): 150 (5).

 

Мета дисципліни: формування у студентів розуміння основних принципів та методів зв'язків з громадськістю, розвиток навичок планування та реалізації ефективних комунікаційних стратегій, а також вміння аналізувати та оцінювати комунікаційну діяльність організацій.

 

Завдання дисципліни:

- оволодіння знаннями з проблем теорії комунікації, особливостей комунікаційної системи українського суспільства, комунікацій з громадськістю ;

- вивчення методів здійснення досліджень та збирання інформації службами зв’язків з громадськістю ;

- знайомство з методикою та практикою роботи з основними групами громадськості та використанням різних інструментів комунікації;

- оволодіння навичками практичної роботи в галузі PR.

 

Попередні умови для вивчення даної дисципліни: «Теорія держави і права», «Політична історія світу».

 

Навчальні цілі дисципліни полягають у формуванні у студентів:

 

інтегративної компетентності:

  • Міждисциплінарний підхід сприяє розвитку мислення та аналізу, що дозволяє студентам розглядати проблеми з різних точок зору та знаходити комплексні рішення.
  • Критичне мислення допомагає аналізувати інформацію, виявляти підвалини та приймати обґрунтовані рішення на основі розуміння комплексних взаємозв'язків у сфері зв'язків із громадськістю.
  • Системне мислення дозволяє вирішення проблем, що дозволяє студентам розглядати зв'язки між різними елементами організації або проєкту та розуміти їх вплив на комунікаційні процеси.
  • Розвиток гнучкості та адаптивності допомагає пристосовуватися до змінних умов та вимог ринку зв'язків із громадськістю, швидко реагувати на нові тенденції та інновації у сфері комунікацій.

 

загальних компетентностей:

  • знання предметної області та розуміння професійної діяльності;
  • здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях;
  • здатність вчитися та оволодівати сучасними знаннями;
  • здатність генерувати нові ідеї (креативність);
  • здатність спілкуватися з представниками інших професійних груп різного рівня, з експертами з інших галузей знань;
  • здатність працювати в міжнародному контексті.

 

фахових компетентностей:

  • розуміння природи та значення політики як специфічного виду людської діяльності та особливої сфери пізнання, включаючи розвиток уявлень про політику та її сучасні інтерпретації;
  • розуміння принципів функціонування та закономірностей розвитку влади та публічної політики, політичних інститутів та процесів, політичної поведінки; політичної культури та ідеології, світової політики та політики окремих країн та регіонів;
  • розуміння особливостей реалізації влади у різних політичних системах, їх соціально-економічного, історичного та соціокультурного контексту функціонування та взаємодії.

 

Програмні результати навчання:

  • застосовувати здобуті знання у професійній діяльності;
  • спілкуватися та презентувати свої ідеї та результати дослідження широкій аудиторії, засобам масової інформації, експертам з інших галузей знань;
  • розуміти принципи функціонування та закономірності розвитку влади та публічної політики, політичних інститутів та процесів, політичної поведінки, політичної культури та ідеології, світової політики та політики окремих країн та регіонів;
  • застосовувати політологічні поняття, теорії і методи до аналізу владно-політичних відносин політичних акторів, інститутів та ідей відповідно до певного історичного або сучасного контексту

 

В результаті вивчення дисципліни студент повинен

знати:

  • базові теоретико-методологічні засади політичної іміджелогії;
  • ключові поняття з навчальної дисципліни;
  • особливості і складові політичної іміджелогії;
  • основні функції та типологію політичного іміджу;
  • принципи й закони створення іміджу політичного діяча;
  • засоби створення іміджу, стратегії та тактики формування іміджу політичної партії;
  • іміджеві характеристики політичних партій України;
  • особливості створення територіального іміджу.

 

вміти:

  • застосовувати теоретичні знання для розуміння суті політичного іміджу будь-якого суб’єкта політичної діяльності;
  • володіти навичками сучасного іміджмейкера зі створення іміджу фірми, корпорації, партії крізь призму людського фактору;
  • розробляти іміджові стратегії;
  • складати приблизний проєкт-програму створення різних видів іміджу;
  • аналізувати політичний імідж з точки зору його адекватності ситуації та ефективності;
  • створювати особистий імідж;
  • розробляти механізми впливу імідж-образу на масову свідомість;
  • готувати й проводити самопрезентації, корпоративні презентації.

 

Зміст дисципліни (тематика):

 

Змістовий модуль 1.

 

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ЗВ’ЯЗКУ З ГРОМАДСЬКІСТЮ.

Політична імджелогія як наука та навчальна дисципліна. Значення дисципліни у фаховій та гуманітарній підготовці студентів. Політичний імідж як предмет і об’єкт вивчення. Мета і завдання політичної іміджелогії. Поняття, сутність і підходи до визначення політичного іміджу. Форми і функції політичного іміджу. Класифікації політичного іміджу. Фактори, які формують політичний імідж. Імідж в історії. Протоіміджеві явища у Cтародавньому світі. Категорія іміджу в Середні віки. Американська, західноєвропейська й вітчизняна традиції іміджування XIX–ХХ ст.

 

ТЕМА 2. ГРОМАДСЬКА ДУМКА В СФЕРІ ПАБЛІК РІЛЕЙШНЗ.

Цілі і функції іміджу в сучасному суспільстві. Роль іміджу в структурі сучасного світу. Сутнісні характеристики іміджу. Соціально-психологічна природа іміджу. Сприйняття і реальна дійсність. Імідж як об'єктивне явище. Класифікація іміджів. Складові іміджу. Імідж у різноманітних соціокультурних контекстах. Роль іміджу в оцінці соціальних явищ та процесів.

Основні вимоги до створення позитивного образу (світовий та вітчизняний доробки). Імідж та репутація, імідж і бренд — спільне і відмінне. Перехід від іміджу до міфу, процеси зіткнення міфів. Іміджелогія як теорія природних ієрархій.

Світовий досвід формування політичного іміджу. Типи політичних іміджів у національному вимірі. Стратегія формування політичного іміджу. Маніпулятивні прийоми та технології у політичній комунікації. Інформаційно-комунікативні технології як фактор ефективного функціонування політичного іміджу.

 

ТЕМА 3. ОСНОВНІ ЦІЛІ ПАБЛІК РІЛЕЙШНЗ ТА ПРИЙОМИ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ.

Політичний імідж та його природа. Класифікація політичного іміджу. Специфіка формування і функціонування іміджу в політиці. Іміджевий чинник у розвитку політичних процесів. Імідж політика й імідж політичного інституту. Поняття віртуалізації політичного процесу. Політична реклама і політичний маркетинг. Інформаційні війни в період передвиборчих кампаній.

Світовий досвід формування політичного іміджу. Типи політичних іміджів у національному вимірі. Методи формування політичного іміджу: «клапана», «живої мішені», «краплі», «підказки», резонансної технології та інше. Стратегія формування політичного іміджу. Основні тактики створення іміджу політика. Маніпулятивні прийоми та технології у політичній комунікації. Соціально-психологічні моделі створення політичного іміджу. Інформаційно-комунікативні технології як фактор ефективного функціонування політичного іміджу.

 

ТЕМА 4. ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЦІЛЕЙ ПАБЛІК РІЛЕЙШНЗ.

Складові іміджу політичного лідера. Поняття «імідж ворога», цілі й основні схеми його формування. Компромат як основний інструмент формування негативного іміджу. Іміджелогія груп у політиці. Іміджелогія мас: проблема взаємодії лідера та натовпу. Іміджелогія конфліктної взаємодії та переговорів у політичній діяльності. Технології побудови політичного іміджу. Імідж у контексті виборчих технологій. Стратегії виборчих кампаній.

 

Змістовий модуль 2. Практичні аспекти паблік рілейшенз

 

ТЕМА 5. ЗВ’ЯЗОК ІЗ ГРОМАДСЬКІСТЮ В УМОВАХ КРИЗИ.

Поняття інструментарія в політичній іміджелогії та специфіка його використання. Іміджеві стратегії. Основні інструменти: позиціювання, маніпулювання, міфологізація. Найчастіше використовувані прийоми формування іміджу: емоціоналізація, акцентування інформації, заміна цілей, подача суперечливих сигналів, метафоризація, контекстне введення знаків, формат, вербалізація, деталізація, архаїзація, впровадження моделей сприйняття, дистанціювання, візуалізація, дослідження громадської думки.

Політичний імідж і PR: пошук ефективних методів впливу на аудиторію. Імідж як спосіб візуальної комунікації. Моделі візуальної комунікації. «Чотирикратна» модель іміджевої кампанії. Оцінка ефективності іміджевого впливу за допомогою опитування суспільної думки. Нейролінгвістичне програмування: основні принципи і межі застосування методу.

 

ТЕМА 6. ЛОБІЮВАННЯ ЯК ФОРМА КОМУНІКАЦІЇ ТА МИСТЕЦТВО ВПЛИВУ.

Алгоритм формування іміджу. Символіка особистого іміджу. Специфіка особистого іміджу в політиці, бізнесі і шоу бізнесі. Структура особистого іміджу і засоби його аналізу.

Феномен лідерства. Основні чинники харизми. Найбільш значущі для оточуючих якості особистості. Позитивний та негативний імідж. Імідж лідера на політичному та неполітичному тлі. Психологічні механізми сприйняття політичного лідера. Архетипи, стереотипи, прототипи – явища масової свідомості, що впливають на сприйняття лідера. Символізація політики та образи влади. Виборчі технології та проблема маніпулювання громадською думкою.

Соціально-психологічні особливості формування іміджу. Когнітивні закономірності. Комунікативні закономірності процесу створення іміджу. Стратегічні і тактичні цілі й завдання формування іміджу. Загальна характеристика організаційної тактики створення іміджу. Особливості тактики впливу. Основні засади психологічних тактик формування іміджу. Сутність тактики імітації підсвідомої іміджеформуючої інформації. Специфіка тактики впливу на підсвідомість. Основні чинники впливу на сприйняття іміджу.

 

ТЕМА 7 МІЖНАРОДНІ ПАБЛІК РІЛЕЙШНЗ.

Мета, цілі і завдання іміджмейкінгу. Етапи формування і становлення іміджу. Психологічні аспекти створення образу в іміджмейкерстві. Основні терміни іміджмейкінгу. Основні принципи роботи з іміджстворюючими якостями. Сутність теорії «перформанса» як основи іміджмейкінгу. Основні принципи організації іміджевих заходів (церемонії відкриття, прийоми, презентації, конференції, «круглі столи», фестивалі, спонсорство і т. ін.).

Іміджеві стратегії. Підходи до типології. Складові комунікативної стратегії. Лексика і побудова речень та періодів в іміджевих матеріалах. Політичний слоган. Подієва комунікація у контексті формування іміджу. Перформанс як просторове повідомлення. Презентація як перформанс. Скандал, епатаж.

Сприйняття як важливий елемент побудови іміджу. Основні складові частини сприйняття. Психологічні ефекти в іміджмейкерстві. Засоби психологічного впливу на аудиторію.

Коучинг як глибинний інструментарій іміджмейкерства. Моделювання іміджу. Професія іміджмейкера.

 

Види робіт:

  1. Аналіз медіа-матеріалів: аналізувати медіа-матеріали, такі як прес-релізи, статті, відео, соціальні медіа-пости тощо, з метою розуміння їхнього впливу.
  2. Розробка стратегій комунікації: студенти працюють над розробкою стратегій зв'язків з громадськістю для організацій або розробки стратегій.
  3. Створення прес-релізів та інформаційних матеріалів: студенти виконують завдання щодо створення прес-релізів, інформаційних бюлетенів, інтерв'ю, медіа-кітів тощо.
  4. Медіа-проєкти: такі як відеоролики, аудіопідкасти, вебсайти, графічні матеріали тощо, з метою просування певних ідей або організацій.
  5. Кейс-ситуації та аналіз випадків: вивчення реальних кейсів зв'язків із громадськістю та аналіз їхнього впливу та ефективності.
  6. Медійне моніторинг: студенти можуть виконувати завдання з медійного моніторингу, щоб відстежувати та аналізувати згадки про певну організацію або тему у ЗМІ.
  7. Комунікаційні кампанії: розробка та виконання комунікаційних кампаній з різних аспектів, наприклад: просування товарів або послуг, кризове комунікування, спонсорські кампанії тощо.

 

Форма підсумкового контролю: залік.