Дисципліна: Фізична терапія та ерготерапія при захворюваннях опорно-рухового апарату

Обсяг дисципліни, годин (кредитів ЄКТС): 180 год. (6).

Мета дисципліни: дати необхідні знання студентам з фізичної реабілітації та діагностики при ушкодженнях і захворюваннях опорно-рухового апарату, відновлення працездатності та визначення трудового прогнозу; сформувати у студентів адекватні наукові уявлення про закономірності фізіологічних основ реабілітаційних заходів при ушкодженнях та захворюваннях опорно-рухового апарату людини, особливості компенсаторної перебудови функціональних систем та органів у зв’язку з порушеною функцією.

Завдання дисципліни:

Теоретичні – викласти теоретичні основи та методологічні особливості основ фізичної реабілітації як складової частини медичної, соціальної та професійної реабілітації, як системи заходів щодо відновлення або компенсації фізичних можливостей, підвищення функціонального стану та адаптаційних резервів організму людини засобами і методами лікувальної фізичної культури, масажу, фізіотерапії та природних факторів.

Обґрунтувати рухову активність як одну з найважливіших складових реабілітації хворих та неповносправних людей, що мобілізує всі сили та резервні можливості організму людини на відновлення втрачених чи порушених функцій, значно скорочує терміни їх відновлення, створює компенсаторні механізми до нових умов існування при незворотних анатомічних чи функціональних втратах організму.

Практичні – ознайомити студентів із сучасними методиками фізичної реабілітації та навчити застосовувати їх на практиці. Відпрацювати навички діагностики опорно-рухового апарату при його захворюваннях та навчити студентів адекватно оцінювати функціональні можливості здорової та хворої людини для розробки раціональних принципів відновлення та володіти всебічним комплексним підходом при проведенні фізичної реабілітації.

Попередні умови для вивчення даної дисципліни:

успішне опанування на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти навчальними дисциплінами: «Лікувальна фізична культура», «Технічні засоби у фізичній терапії та ерготерапії», «Долікарська медична допомога у невідкладних станах», «Методи дослідження у фізичній терапії та ерготерапії», «Професійна майстерність», «Фізіологія рухової активності» тощо; на другому (магістерському) рівні вищої освіти: «Теорія та методика адаптивної фізичної культури».

Навчальні цілі дисципліни полягають у формуванні у студентів:

Інтегративної компетентності:

ІК. Здатність вирішувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми, пов’язані з фізичною терапією та ерготерапією, що характеризуються комплексністю та невизначеністю умов, із застосуванням положень, теорій та методів медико-біологічних, соціальних, психолого-педагогічних наук.

загальних компетентностей:

ЗК 1. Здатність до аналізу медичних, соціальних та особистісних проблем на основі біопсихосоціальної моделі обмежень життєдіяльності (МКФ).

ЗК 2. Здатність виявляти, формулювати і вирішувати проблеми пацієнта/клієнта, застосовуючи у практичній діяльності

базові знання, клінічне та рефлективне мислення

ЗК 3. Здатність оцінювати, критично обговорювати та застосовувати результати наукових досліджень у практичній діяльності

ЗК 6. Здатність працювати автономно, проявляти наполегливість та відповідальність щодо поставлених завдань і обов'язків.

ЗК 7. Здатність ефективно працювати у складі мультидисциплінарної команди

ЗК 9. Здатність адаптовуватися та знаходити оптимальне рішення у нових ситуаціях, співпрацюючи з пацієнтом/клієнтом і членами мультидисциплінарної команди

ЗК 10. Здатність обирати методи діяльності з позиції їх релевантності, валідності, надійності та планувати технології їх реалізації.

ЗК 12. Здатність діяти відповідно до українського/міжнародного коду професійної етики та цінувати індивідуальні та культурні відмінності між пацієнтами/клієнтами, членами мультидисциплінарної команди.

ЗК 13. Здатність здійснювати освітню діяльність.

ЗК 14. Здатність виконувати експертну роль з питань професійної ідентичності та компетентності.

фахових компетентностей:

ФК 2. Здатність розуміти клінічний діагноз пацієнта/клієнта, перебіг захворювання, принципи та характер лікування.

ФК 3. Здатність проводити фізичну терапію осіб різного віку, нозологічних та професійних груп при складних прогресуючих та мультисистемних порушеннях (додаток 2).

ФК 4. Здатність аналізувати, вибирати і трактувати отриману від колег інформацію.

ФК 5. Здатність обстежувати та визначати функціональний стан, рівень фізичного розвитку, рухові та інші порушення осіб різного віку, нозологічних та професійних груп із складною прогресуючою та мультисистемною патологією.

ФК 7. Здатність прогнозувати результати фізичної терапії, формулювати цілі, складати, обговорювати та пояснювати програму фізичної терапії, або компоненти індивідуальної програми реабілітації, які стосуються фізичної терапії.

ФК 8. Здатність визначати оптимальний рівень терапевтичного навантаження, контролювати тривалість та інтенсивність реабілітаційних заходів для забезпечення їх відповідності стану здоров’я, функціональним можливостям пацієнта/клієнта.

ФК 9. Здатність контролювати стан пацієнта/клієнта зі складними та мультисистемними порушеннями відповідними засобами й методами (дод. 1).

ФК 10. Здатність до ведення фахової документації.

ФК 11. Здатність впроваджувати сучасні наукові дані у практичну діяльність.

ФК 13. Здатність здійснювати менеджмент у фізичній терапії, керувати роботою асистентів та помічників.

Програмні результати навчання:

ПР 1. Демонструвати готовність до зміцнення та збереження особистого та громадського здоров'я шляхом використання рухової активності людини та проведення роз’яснювальної роботи серед пацієнтів/клієнтів, членів їх родин, медичних фахівців, а також покращенню довкілля громади.

ПР 2. Спілкуватися усно та письмово українською та іноземною мовами у професійному середовищі, володіти фаховою термінологією та професійним дискурсом, дотримуватися етики ділового спілкування; складати документи,

у тому числі іноземною мовою (мовами).

ПР 3. Використовувати сучасну комп’ютерну техніку; знаходити інформацію з різних джерел; аналізувати вітчизняні та зарубіжні джерела інформації, необхідної для виконання професійних завдань та прийняття професійних

рішень.

ПР 4. Застосовувати у професійній діяльності знання біологічних, медичних, педагогічних та психосоціальних аспектів фізичної терапії та ерготерапії.

ПР 6. Застосовувати методи й інструменти визначення та вимірювання структурних змін та порушених функцій організму, активності та трактувати отриману інформацію.

ПР 7. Трактувати інформацію про наявні у пацієнта/клієнта порушення за Міжнародною класифікацією функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ) та Міжнародною класифікацією функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я дітей та підлітків (МКФ ДП).

ПР 8. Діяти згідно з нормативно-правовими вимогами та нормами професійної етики.

ПР 9. Реалізувати індивідуальні програми фізичної терапії, ерготерапії.

ПР 10. Здійснювати заходи фізичної терапії для ліквідації або компенсації рухових порушень та активності.

ПР 11. Здійснювати заходи ерготерапії для ліквідації або компенсації функціональних та асоційованих з ними обмежень активності та участі в діяльності.

ПР 12. Застосовувати сучасні науково-доказові дані у професійній діяльності.

ПР 13. Обирати оптимальні форми, методи і прийоми, які б забезпечили шанобливе ставлення до пацієнта/клієнта, його безпеку/захист, комфорт та приватність.

ПР 14. Безпечно та ефективно використовувати обладнання для проведення реабілітаційних заходів, контролю основних життєвих показників пацієнта, допоміжні технічні засоби реабілітації для пересування та самообслуговування.

ПР 15. Вербально і невербально спілкуватися з особами та групами співрозмовників, різними за віком, рівнем освіти, соціальною і професійною приналежністю, психологічними та когнітивними якостями тощо, у мультидисциплінарній команді.

ПР 16. Проводити інструктаж та навчання клієнтів, членів їх родин, колег і невеликих груп.

ПР 17. Оцінювати результати виконання програм фізичної терапії та ерготерапії, використовуючи відповідний інструментарій, та за потреби, модифіковувати поточну діяльність.

ПР 18. Оцінювати себе критично, засвоювати нову фахову інформацію, поглиблювати знання за допомогою самоосвіти, оцінювати й представляти власний досвід, аналізувати й застосовувати досвід колег.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен

знати:

• поняття фізичної реабілітації в контексті реабілітації при захворюваннях опорно-рухового апарату;
• методичні підходи і принципи реабілітації;
• анатомо-фізіологічні, вікові особливості опорно-рухового апарату здорової і хворої людини; клініко-лабораторні симптоми захворювань;
• сучасну класифікацію, етіологію і патогенез вроджених чи набутих захворювань та ушкоджень опорно-рухового апарату;
• способи і прийоми обстеження різних ділянок тіла хворої людини перед проведенням реабілітаційних заходів;
• основні положення реабілітації, етапи фізичної реабілітації та терміни іммобілізації і непрацездатності, причини інвалідності;
• методи фізичної реабілітації найбільш поширених захворювань і ушкоджень опорно-рухового апарату;
• фізіологічний вплив на організм фізіотерапевтичних і бальнеологічних процедур, лікувальної фізкультури та масажу;
• особливості проведення реабілітації при вроджених чи набутих деформаціях опорно-рухового апарату дитячого організму;
• засоби комплексної профілактики захворювань та деформацій опорно-рухової системи.

вміти:

• проводити обстеження хворих із захворюваннями та пошкодженнями опорно-рухового апарату (огляд, пальпація, вимірювання, оцінка рентгенологічних, лабораторних та ін. даних), встановлювати попередній діагноз і проводити диференційну діагностику з подібними синдромами і захворюваннями;
• надавати невідкладну долікарську допомогу при пошкодженнях опорно-рухового апарату, транспортну іммобілізацію стандартними і підручними засобами при переломах кісток і пошкодженнях суглобів;
• складати програму реабілітації відповідно до захворювання та адекватно до періоду відновлення, вести відповідну документацію;
• застосовувати на практиці всі фізичні методи (лікувальну фізичну культуру, масаж, фізіотерапевтичні методи) при проведення реабілітації при різних захворюваннях і ушкодженнях опорно-рухового апарату;
• проводити корекцію деформацій при вроджених захворюваннях: клишоногості, м'язової кривошиї, дисплазії кульшового суглоба, накладати фіксуючу пов'язку та ортопедичні вироби після усунення деформації;
• володіти технікою дитячого масажу та лікувальної гімнастики відповідно до віку, функціонального стану, показань і протипоказань;
• проводити процедури з фізичної реабілітації на людях із особливими потребами в нестандартних умовах;
• здійснювати експертизу тимчасової та стійкої непрацездатності та реабілітацію хворих.

Зміст дисципліни (тематика):

Змістовний модуль 1.

Тема1. Поняття про травму та травматичну хворобу. Основні види, форми і засоби реабілітації

Тема2. Лікувальна фізкультура і методики при лікуванні захворювань опорно-рухового апарату.

Тема3. Фізична реабілітація при пошкодженнях хребта, дефектах постави і сколіозах, плоскостопості, вродженій клишоногості.

Тема4. Особливості фізичної реабілітації при опіковій хворобі, відмороженнях та ампутаціях.

Тема5. Фізична реабілітація при дисплазії кульшового суглоба та вродженому вивиху стегна, вродженій м’язовій кривошиї.

Тема6. Поняття про сколіоз. Клінічні прояви. Перебіг хвороби, реабілітаційна програма. Фізична реабілітація при сколіозі.

Змістовний модуль 2.

Тема7. Основні конституційні типи осанки. Види порушень осанки. Фізична реабілітація при порушеннях осанки.

Тема8. Переломи верхніх кінцівок: клінічні прояви, лікування. Завдання, методи реабілітації. Переломи плечової кістки. Переломи кісток передпліччя. Переломи кісток кисті. Фізична реабілітація у її періодах.

Тема9. Переломи нижніх кінцівок. Переломи стегнової кістки. Переломи кісток гомілки. Переломи кісток стопи. Фізична реабілітація в її періодах.

Тема10. Фізична реабілітація при пошкодженнях плечового поясу, тазу та кінцівок.

Тема11. Функціональна анатомія та фізіологія ОРА. Будова і функції кісток, м’язів, суглобів.

Тема12. М’язовий тонус, атрофія, гіпертрофія.

Види робіт: лекції, практичні заняття, модульні контрольні роботи, індивідуальні роботи студентів з викладачем, самостійна робота студентів, консультації, підготовка до іспиту, іспит.

Форма підсумкового контролю: іспит.