Дисципліна: Політична іміджелогія, реклама та PR

Обсяг дисципліни, годин (кредитів ЄКТС): 150 (5).

Мета дисципліни: розуміння ролі комунікаційних стратегій та іміджевих технологій у політичній сфері, а також оволодіння необхідними навичками та знаннями для реалізації ефективних політичних комунікаційних кампаній.

Завдання дисципліни:

• сприяння засвоєнню здобувачами знань об’єкту, предмету й завдань політичної іміджелогії, її понятійно-категоріального апарату;
• вивчення здобувачами історії виникнення й розвитку політичної іміджелогії, політологічних концепцій та підходів до політичної іміджелогії;
• формування у здобувачів застосування технології та інструментарію іміджелогії для вирішення практичних завдань; вироблення професійного погляду на іміджмейкерство з метою подальшого використання отриманих знань на практиці;
• формування у майбутніх фахівців уміння виділяти теоретичні та прикладні аспекти знання про політичну іміджелогію і використовувати їх у практичній життєдіяльності, у створенні іміджевої стратегії та імідж-комплексу, в політичному процесі України.

Попередні умови для вивчення даної дисципліни: «Теорія держави і права», «Політична історія світу», «Зв’язки з громадськістю».

Навчальні цілі дисципліни полягають у формуванні у студентів:

інтегративної компетентності:

• Міждисциплінарний підхід сприяє розвитку мислення та аналізу, що дозволяє студентам розглядати проблеми з різних точок зору та знаходити комплексні рішення.
• Критичне мислення допомагає аналізувати інформацію, виявляти підвалини та приймати обґрунтовані рішення на основі розуміння комплексних взаємозв'язків у сфері зв'язків із громадськістю.
• Системне мислення дозволяє вирішення проблем, що дозволяє студентам розглядати зв'язки між різними елементами організації або проєкту та розуміти їх вплив на комунікаційні процеси.
• Розвиток гнучкості та адаптивності допомагає пристосовуватися до змінних умов та вимог ринку зв'язків із громадськістю, швидко реагувати на нові тенденції та інновації у сфері комунікацій.

загальних компетентностей:

• Здатність до реалізації прав і обов’язків громадянина України.
• Здатність розуміти цінності життя та створювати умови для їх збереження.
• Здатність робити свідомий соціальний вибір та застосовувати демократичні технології прийняття рішень. Повага до Батьківщини, народу, держави, її символіки, традицій, мови. Уміння діяти з соціальною відповідальністю та громадською свідомістю.
• Усвідомлення власного емоційного стану, самоконтроль і саморегуляція; самоповага і впевненість; уміння долати труднощі, стійкість до стресів;
• Загальний оптимістичний настрій, ініціативність, налаштованість на позитивний результат.
• Міжособистісна взаємодія. Готовність та здатність виконувати проєкти у складі групи, брати на себе відповідальність за виконання спільних робіт.

фахових компетентностей:

• Здатність створювати інформаційний продукт та ефективно його просувати.
• Здатність застосовувати традиційні та сучасні інформаційні технології у професійній діяльності.
• Знання специфіки створення і функціонування ЗМІ та забезпечення ефективної взаємодії з ними.
• Здатність до ефективного обрання медіаресурсів (телебачення, радіо, преса, зовнішня реклама, інтернет).
• Можливості складання та компанування медіаплану. Уміння комбінувати всі види медіабаїнгу для досягнення оптимального результату рекламної та PR-кампаній.
• Здатність організовувати й контролювати командну професійну діяльність.
• Розуміння основного алгоритму менеджерської діяльності (планування, організація, мотивація, контроль), володіння технологіями самоменеджменту.
• Уміння планувати, упроваджувати та супроводжувати рекламні та PR-кампанії.
• Володіння методиками оцінки ефективності рекламної та PR-діяльності.
• Можливість застосування методик ведення ефективних переговорів в галузі реклами та PR.
• Здатність проводити дослідження для ефективного просування медійного продукту.
• Здатність виконувати аналітико-прогностичну діяльність на основі дослідження сучасного ринку.
• Уміння проводити якісні та кількісні дослідження в сфері реклами та зв’язків з громадськістю.
• Здатність організовувати й проводити професійну діяльність у сфері соціальних комунікацій.
• Обізнаність в особливостях проєктної діяльності, готовність до її реалізації.
• Знання сутності брендингу, неймінгу, іміджевих технологій. Володіння інформацією щодо концепцій створення фірмового стилю, можливостей розробки неймінгу.
• Уміння застосовувати технології розробки стратегії (місії, слогану, унікальності тощо) для комерційних і некомерційних організацій, оцінки його ефективності та потенціалу.
• Здатність формувати інформаційний контент.
• Володіння професійними технологіями. Знання SММ-менеджменту.
• Можливість використовувати відповідне програмне забезпечення в професійній діяльності і приватному житті.
• Володіння практичними засадами копірайтингу. Уміння виробляти рекламні та PR-продукти (тексти, візуальні образи, публічні виступи).
• Можливість моделювати рекламні та PR-повідомлення відповідно до концепцій комунікаційних кампаній.

Програмні результати навчання:

• Здатність виявляти активну громадянську та життєву позицію, нести соціальну відповідальність на особистісному й професійному рівнях, усвідомлювати цінності життя.
• Демонструвати спроможність ефективно працювати в команді. Координувати виконання завдання із завданнями колег.
• Використовувати сучасні інформаційні технології у професійній діяльності, спиратися на знання процесів розвитку та функціонування українських та зарубіжних медіа систем, специфіки створення і функціонування ЗМІ та забезпечення ефективної взаємодії з ними. Обирати медіаресурси. Комбінувати всі види медіабаїнгу.
• Використовувати алгоритм менеджерської діяльності (планування, організація, мотивація, координація, контроль), самоменеджменту в сфері зв’язків із громадськістю та реклами. Планувати, впроваджувати та супроводжувати рекламні та PR-кампанії.
• Здійснювати аналітико-прогностичну діяльність. Виявляти тенденції рекламного та PR-бізнесу, передбачати перспективи подальшого їх розвитку. Проводити прикладні дослідження в сфері реклами та зв’язків з громадськістю.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен

знати:

• базові теоретико-методологічні засади політичної іміджелогії;
• ключові поняття з навчальної дисципліни;
• особливості і складові політичної іміджелогії;
• основні функції та типологію політичного іміджу;
• принципи й закони створення іміджу політичного діяча;
• засоби створення іміджу, стратегії та тактики формування іміджу політичної партії;
• іміджеві характеристики політичних партій України;
• особливості створення територіального іміджу.

вміти:

• застосовувати теоретичні знання для розуміння суті політичного іміджу будь-якого суб’єкта політичної діяльності;
• володіти навичками сучасного іміджмейкера зі створення іміджу фірми, корпорації, партії крізь призму людського фактору;
• розробляти іміджові стратегії;
• складати приблизний проєкт-програму створення різних видів іміджу;
• аналізувати політичний імідж з точки зору його адекватності ситуації та ефективності;
• створювати особистий імідж;
• розробляти механізми впливу імідж-образу на масову свідомість;
• готувати й проводити самопрезентації, корпоративні презентації.

Зміст дисципліни (тематика):

Змістовий модуль 1. Теоретичні аспекти політичної іміджелогії.

Тема 1. Політична іміджелогія як наука і навчальна дисципліна.

Політична імджелогія як наука та навчальна дисципліна. Значення дисципліни у фаховій та гуманітарній підготовці студентів. Політичний імідж як предмет і об’єкт вивчення. Мета і завдання політичної іміджелогії. Поняття, сутність і підходи до визначення політичного іміджу. Форми і функції політичного іміджу. Класифікації політичного іміджу. Фактори, які формують політичний імідж. Імідж в історії. Протоіміджеві явища у Cтародавньому світі. Категорія іміджу в Середні віки. Американська, західноєвропейська й вітчизняна традиції іміджування XIX–ХХ ст.

Тема 2. Імідж у структурі сучасного світу.

Цілі і функції іміджу в сучасному суспільстві. Роль іміджу в структурі сучасного світу. Сутнісні характеристики іміджу. Соціально-психологічна природа іміджу. Сприйняття і реальна дійсність. Імідж як об'єктивне явище. Класифікація іміджів. Складові іміджу. Імідж у різноманітних соціокультурних контекстах. Роль іміджу в оцінці соціальних явищ та процесів.

Основні вимоги до створення позитивного образу (світовий та вітчизняний доробки). Імідж та репутація, імідж і бренд — спільне і відмінне. Перехід від іміджу до міфу, процеси зіткнення міфів. Іміджелогія як теорія природних ієрархій.

Світовий досвід формування політичного іміджу. Типи політичних іміджів у національному вимірі. Стратегія формування політичного іміджу. Маніпулятивні прийоми та технології у політичній комунікації. Інформаційно-комунікативні технології як фактор ефективного функціонування політичного іміджу.

Тема 3. Політичний імідж як феномен.

Політичний імідж та його природа. Класифікація політичного іміджу. Специфіка формування і функціонування іміджу в політиці. Іміджевий чинник у розвитку політичних процесів. Імідж політика й імідж політичного інституту. Поняття віртуалізації політичного процесу. Політична реклама і політичний маркетинг. Інформаційні війни в період передвиборчих кампаній.

Світовий досвід формування політичного іміджу. Типи політичних іміджів у національному вимірі. Методи формування політичного іміджу: «клапана», «живої мішені», «краплі», «підказки», резонансної технології та інше. Стратегія формування політичного іміджу. Основні тактики створення іміджу політика. Маніпулятивні прийоми та технології у політичній комунікації. Соціально-психологічні моделі створення політичного іміджу. Інформаційно-комунікативні технології як фактор ефективного функціонування політичного іміджу

Тема 4. Ідеологічні засади та етапи формування іміджу.

Складові іміджу політичного лідера. Поняття «імідж ворога», цілі й основні схеми його формування. Компромат як основний інструмент формування негативного іміджу. Іміджелогія груп у політиці. Іміджелогія мас: проблема взаємодії лідера та натовпу. Іміджелогія конфліктної взаємодії та переговорів у політичній діяльності. Технології побудови політичного іміджу. Імідж у контексті виборчих технологій. Стратегії виборчих кампаній.

Змістовий модуль 2. Практичні аспекти політичного іміджу.

Тема 5. Інструментарій політичної іміджелогії.

Поняття інструментарія в політичній іміджелогії та специфіка його використання. Іміджеві стратегії. Основні інструменти: позиціювання, маніпулювання, міфологізація. Найчастіше використовувані прийоми формування іміджу: емоціоналізація, акцентування інформації, заміна цілей, подача суперечливих сигналів, метафоризація, контекстне введення знаків, формат, вербалізація, деталізація, архаїзація, впровадження моделей сприйняття, дистанціювання, візуалізація, дослідження громадської думки.

Політичний імідж і PR: пошук ефективних методів впливу на аудиторію. Імідж як спосіб візуальної комунікації. Моделі візуальної комунікації. «Чотирикратна» модель іміджевої кампанії.

Оцінка ефективності іміджевого впливу за допомогою опитування суспільної думки. Нейролінгвістичне програмування: основні принципи і межі застосування методу.

Тема 6. Технології конструювання іміджу політика.

Алгоритм формування іміджу. Символіка особистого іміджу. Специфіка особистого іміджу в політиці, бізнесі і шоу бізнесі. Структура особистого іміджу і засоби його аналізу.

Феномен лідерства. Основні чинники харизми. Найбільш значущі для оточуючих якості особистості. Позитивний та негативний імідж. Імідж лідера на політичному та неполітичному тлі. Психологічні механізми сприйняття політичного лідера. Архетипи, стереотипи, прототипи – явища масової свідомості, що впливають на сприйняття лідера. Символізація політики та образи влади. Виборчі технології та проблема маніпулювання громадською думкою.

Соціально-психологічні особливості формування іміджу. Когнітивні закономірності. Комунікативні закономірності процесу створення іміджу. Стратегічні і тактичні цілі й завдання формування іміджу. Загальна характеристика організаційної тактики створення іміджу. Особливості тактики впливу. Основні засади психологічних тактик формування іміджу. Сутність тактики імітації підсвідомої іміджеформуючої інформації. Специфіка тактики впливу на підсвідомість. Основні чинники впливу на сприйняття іміджу.

Тема 7. Іміджмейкінг: стратегії та застосування інструментарію.

Мета, цілі і завдання іміджмейкінгу. Етапи формування і становлення іміджу. Психологічні аспекти створення образу в іміджмейкерстві. Основні терміни іміджмейкінгу. Основні принципи роботи з іміджстворюючими якостями. Сутність теорії «перформанса» як основи іміджмейкінгу. Основні принципи організації іміджевих заходів (церемонії відкриття, прийоми, презентації, конференції, «круглі столи», фестивалі, спонсорство і т. ін.).

Іміджеві стратегії. Підходи до типології. Складові комунікативної стратегії. Лексика і побудова речень та періодів в іміджевих матеріалах. Політичний слоган. Подієва комунікація у контексті формування іміджу. Перформанс як просторове повідомлення. Презентація як перформанс. Скандал, епатаж.

Сприйняття як важливий елемент побудови іміджу. Основні складові частини сприйняття. Психологічні ефекти в іміджмейкерстві. Засоби психологічного впливу на аудиторію.

Коучинг як глибинний інструментарій іміджмейкерства. Моделювання іміджу. Професія іміджмейкера.

Тема 8. Методи впливу на громадськість: вербальні та невербальні комунікації.

Поняття вербальних комунікацій: основні характеристики та типологія. Публічні виступи як комунікація. Загальні правила для розвитку необхідних якостей імідж-особистості (інтелекту, цілеспрямованості, гнучкості, енергійності, впевненості, конкурентоздатності). Типи мовної поведінки лідерів. Корекція голосу. Переконливість. Принципи навіювання в публічних виступах. Підготовка публічного виступу. Типи промов. Оцінка публічного виступу.

Змістовий модуль 3. Імідж держави. Іміджева політика України.

Тема 9. Спеціальні види політичного іміджу. Імідж країни.

Габітарний імідж. Вербальний імідж. Середовищний імідж. Уречевлений імідж. Кінетичний імідж. Ментальний імідж. Складові іміджу країни. Зовнішній імідж країни: основні механізми формування, підтримання, корекції та управління. Внутрішній імідж країни: умови формування. Об’єктивні іміджі країни (економічний, соціальний, гуманітарний, політичний, культурний, економічний і т. д.). Історичні складники іміджу держави та іміджу нації.

Роль ЗМІ у процесі створення іміджу країни. Основні функції іміджу країни. Суб’єктивні та об’єктивні фактори побудови іміджу країни. Соціальні цінності як чинник формування іміджу країни. Соціально-психологічні особливості формування іміджу країни. Крос-культурні комунікації: сутність, специфіка, характерне.

Тема 10. Особливості побудови іміджу України.

Імідж і репутація. Вплив етнопсихологічних чинників на сприйняття та формування іміджу. Формування міжнародного іміджу України. Іміджетворчі події та постаті. Імідж населеного пункту, регіону, міста. Іміджетворчі сфери життя сучасного міста. Роль історичного аспекту, природних та архітектурних об’єктів у формуванні іміджу населеного пункту.

Змістовний модуль 4. Оцінювання ефективності політичного іміджу.

Тема 12. Оцінювання ефективності іміджу.

Оцінювання створеного іміджу за критеріями. Функціональна ефективність іміджу: відповідність можливостям лідера, контекстуальна обумовленість, цілепокладання у процесі створення іміджу. Комунікативна ефективність іміджу: значення семіотики та технологій. Вартість (створення) іміджу. Наявність в аудиторії стійких уявлень про носія іміджу, ставлення громадськості до лідера, емоційний відгук аудиторії. Динаміка у соціології: впізнаваність лідера, рівень довіри, рейтинг лідера. Взаємодія зі ЗМІ: відкритість лідера, медіа-активність лідера, медіа-образ лідера. Можливі цілі створення іміджу під час виборів. Досягнення головної мети виборчої кампанії (перемога під час виборів)..

Види робіт:

1. Аналіз політичних кампаній: вивчення стратегій, технік та повідомлень, використовуваних у політичних кампаніях з метою вивчення впливу під час голосування, із визначенням уподобання та політичних уявлень.
2. Контент-аналіз реклами і PR-кампаній: аналіз змісту та структури політичних оголошень, прес-релізів, веб-сайтів та інших комунікаційних матеріалів для розуміння їхнього впливу на громадську думку та створення політичних образів.
3. Експериментальні дослідження впливу: проведення експериментів для вивчення реакції громадськості на різні типи політичної реклами та PR-активностей.
4. Кейс-студії політичних кампаній: аналіз конкретних політичних кампаній з метою вивчення стратегій, тактик та успішних або невдалих комунікаційних стратегій.
5. Оцінка ефективності комунікаційних стратегій: використання методів оцінки для визначення впливу політичних рекламних та PR-кампаній на громадську думку та поведінку.
6. Розробка комунікаційних стратегій: розробка комунікаційних планів та стратегій для політичних кандидатів, партій або організацій з метою підвищення їхньої популярності та впливу.

Форма підсумкового контролю: залік.