Дисципліна: Теорія та історія соціальних комунікацій

Кількість годин (кредитів ЄКТС): 120 (4)

Мета навчальної дисципліни: засвоєння студентами комплексу теоретичних і практичних знань про основи формування соціальної комунікації, системи знань про розвиток технологій комунікації та їх застосування. Вивчення курсу передбачає акцентування на умови та критерії комунікаційного забезпечення, формування знань про модель безпосереднього розуміння та спілкування в умовах соціальних комунікацій.

Актуальними завданнями курсу є вироблення умінь та навичок аналізу діяльності та впливу ЗМІ на реципієнта, осмислення студентами впливових критеріїв роботи журналіста, закономірностей використання окремих технологій у масовій комунікації, необхідності дотримання етичних норм, професійних стандартів.

Практичний аспект вивчення курсу полягає у формуванні осмисленої оцінки сприйняття різних форм та структур щодо доцільності практичного застосування та правомірності використання комунікаційних технологій.

Предметом вивчення курсу є сама комунікація як соціальний феномен; технології ефективного спілкування з оточуючим середовищем, предметом чи явищем (живий та неживий комуніканти); комунікаційні ефекти, які виникають у процесі спілкування; логічні, філософські, психологічні, лінгвістичні, структурні засади комунікаційної ефективності; методи і прийоми мас-медіа – книги, преса, радіо, телебачення, Інтернет, що визначають конкретику сприйняття мас-медійного забезпечення; аудиторія засобів масової інформації; історичне значення розвитку комунікації; національний інформаційний простір; умови та критерії ефективності й етичності комуніканта у процесах формування громадської думки.

Результати навчання за дисципліною:

знати:

- зміст поняття «комунікація»;

- зміст поняття «комунікативний ефект»;

- умови й критерії ефективної комунікації;

- сутність методів і прийомів мас-медіа;

- технології створення комунікативних ефектів у соціальній комунікації.

вміти:

- кваліфікувати види комунікації; реалізувати логічні, філософські, психологічні, лінгвістичні норми комунікативної ефективності для різних типів комунікації;

- розрізняти методи і прийоми мас-медіа – книги, преса, радіо, телебачення, Інтернет, що визначають ефективність сприйняття мас-медійного забезпечення;

- реалізовувати умови та критерії ефективності й етичності комунікації у процесах формування громадської думки.

Зміст дисципліни (тематика):

Предмет і завдання курсу. Комунікаційні аспекти еволюції культури. Соціальна комунікація як предмет дослідження. Повсякденне та наукове поняття комунікації. Хронологія суспільних комунікаційних систем: археокультурна, мануфактурна, індустріальна, мультимедійна. Комунікаційна діяльність та її форми, види, рівні. Комунікаційні канали: візуальна, усна, документальна, електронна. Технології ефективного спілкування з оточуючим середовищем, предметом чи явищем. Види пам’яті: інформаційна, індивідуальна, групова, суспільна. Протиріччя суспільного пізнання. Концепції інформації в сучасній науці. Ефект «інформаційних балів». Конкретика і типологія комунікаційних потреб: особистісні, суспільні. Походження та види соціально-комунікаційних служб, систем, інститутів.

Сутність та прикладні функції соціально-комунікаційних явищ. Ліберально-демократичні принципи і схеми функціонування соціально-комунікаційних інститутів: права та свободи. Тоталітарні принципи і схеми функціонування соціально-комунікаційних інститутів: партійність, управління, цензура. Система соціально-комунікаційних наук. Загальна характеристика методів та теорії соціальної комунікації.

Види робіт: доповідь, реферат.